Сам не передбачував, що ця тематика так мене захопить. То ж вирішив продовжити згадувати та заново переживати події, які зі мною траплялись. Відверто кажучи дехто запитує: « а чи все написане правда?». Не сумнівайтесь, все по-чесному, адже який сенс фантазувати, якщо події, які відбувались, дійсно були пригодницькими. Як завжди невелика інтрижка. Хтось вже помітив? Кому це не вдалося відкрию секрет – вона в назві, і навіть не в ній, а в лапках. Чому так, зрозумієте згодом.
Вибачаюсь за недотримання хронології, оскільки писатиму про подію, яка трапилась не в перший рік моєї роботи в заповіднику. Але вона якнайкраще підходить до даної тематики.
Один з напрямків нашої наукової роботи було дослідження гніздування дуплогніздних птахів в околицях орнітологічної станції у штучних гніздівлях. Робота полягала в тому, щоб протягом гніздового періоду виявити видовий склад птахів, простежити успішність розмноження, відловити дорослих особин для мічення і окільцювати пташенят. Ці дані необхідні для з’ясування річної динаміки, а також з метою встановлення дисперсії (розльоту) та прив’язаності птахів до місць розмноження та народження після повернення з зимівлі.
Найбільшу проблему створювали дорослі особини, особливо самці, яких відловлювати на гніздах було вкрай важко. Тому на це витрачалось дуже багато часу. А якщо добавити кількість різноманітних кровосисних комах – картинка ще та. Крім комарів з величезними хоботками, на нашу кров полювали різноманітні ґедзі, кліщі та лосина муха, від якої не рятував жоден спецодяг. Дещо про неї. Зовсім плоска муха, розміром до 0,5 см з чіпкими лапами та всюди проникаючою здатністю. Основний біотоп мешкання – шерсть лося. Але, маючи здатність до польоту нерідко атакує інших тварин, в тому числі й людину, проникаючи у волосяний покрив. Там вона прогризає шкіру і живиться кров’ю. Але мова не про неї та не інших кровосісей (як говорив один з політиків).
Лежу в засідці кілометрів зодва від житла, спостерігаю за одним із самців мухоловки строкатої, який упродовж години ніяк не наважувався залізти в гніздівлю. А методика відлову дуже проста. Як тільки він туди потрапляє, необхідно різко смикнути за шнурок, що утримує в робочому стані планочку, яка перекриває льоток дуплянки. Одним словом робота не хитра – лежи, годуй кровососів, смикай за шнурок і все. Легко пишеться, та не легко виконується! Здавалось, якщо не піймаю зараз, то готовий його просто догнати і в польоті піймати руками. Лежу, майже не дихаю, навіть не звертаю уваги на комарів, які мене окутали мов якась завіса. Їх пискливі голоси давно проникли в мізки і глибоко засіли там. І саме в момент найвищої напруги, коли був повністю абстрагований від всього іншого, щось важке звалилось на мою спину. (Далі буде).
НЕ уявляю, як ви змогли так довго лежати, та нестрімно слідкувати за птахами. І згадки не маю як піля того, як вас осіли комарі, як ви потім чухались, як свербіло ваше тіло жах. Багато комарів ви тоді накормили ?)
Ваші витримці та силі волі можна тільки позаздрити. Адже не кожному вдасться витримати весь час укуси різних комах, а особливо комарів, які останнім часом несуть неабияку загрозу людині. Важко, навіть, уявити кого ви тільки не зустріли за той проміжок часу доки перебували там. Тому, із нетерпінням чекаю наступних розповідей про, ваші, пригоди й одночасно хочеться дізнатися, хто ж звалився на вашу спину .
І як зазвичай перерва на найцікавішому. Вражена Вашою витримкою до цієї праці, а також щодо комарів( та інших кровосисних комах). Дуже заінтригувало питання з назвою. І найголовніше хто ж звалився Вам на спину?!
Чекаю продовження ,але ,я звісно ,в шоці як Вам,хватило сил та натхнення ,на такі подорожі ,це ж як треба любити свою роботу!? Я ,навіть би і близько не підійшла до місця де багато комах ,і не тому що я їх боюсь ,а тому що,я ненавиджу як свербить після укусу,та розпухає(в моєму випадку) Тому у Вас велика сила волі
Сама непереношу комах різних, особливо комарів,тому не знаю як вистачило терпіння сидіти і спостерігати,коли навколо скупчення цих кровососів.За птахами цікаво спостерігати,але в більш спокійній обстановці.
Да, поміркувати дійсно є над чим. Особливо над небезпечними зустрічами у лапках...ну, дійсно, може вони не такі вже й небезпечні) особливо, коли з усіх боків оточують лісові стіни, поряд немає нікого з людей в діапазоні кількох кілометрів, до станції з прикриттям не близько, навкруги мертва тиша, ще й, наприклад, сутінки, а в тебе є тільки намет, біля якого ще не горить вогнище, бо його не було часу, через неможливість відвести очей від птахів, розпалити...А гущавина лісу неначе регоче з тебе, неначе насміхається, що мов думали, у тайзі як на перині? Прекрасний відпочинок, чудова робота, неперевершене задоволення! Чи не так!? І все не так уже й небезпечно. Ну нехай так якесь ведмежа, ну ладно, так і буть, ведмідь завітає в гості...зустрінешся з ним та й розійдеся, напад це, мабуть, якийсь невдалий збіг обставин. Ну справді ж? Чи не так? Чи так? Хто його знає.Складне, дуже складне питання. А комарі, ґедзі там всякі — це ж взагалі казка. Кажуть, що кров здавати корисно, отож тут сам ліс-чародій потурбувавсь про це дійство. Тучі кровосисних комашок, вони хочь і маленькі та їх багато, метушаться в повітрі, в кущах, нападають і...ну живляться, да живляться кров'ю, саме кров'ю, бо чогось вони створені саме таким чином і мабуть саме для того, щоб пити кров, особливо людську! Як вже згадувалось вище, коли п'ють кров— це дуже добре відбивається на здоров'ї. Недарма ж із сивої давнини по наш час використовують п'явок. Це ж майже те саме, чи не так? А кліщі, лосини мухи, які ж це прекрасні створіння. Ну да, в сумі усіх цих створінь, безумовно, багато, а крові в нас не більше половини десятилітрового відра, тому все-таки годувати цих добродійних комах потрібно періодично, стежачи за часом, краще мати секундомір...якщо немає секундоміра можна і пісочний годинник, щоправда, його перевертати змучешся, та це буде непогане доповнення до лісової мандрівки та до різних наукових досліджень, такий собі легкий мазохізм... А до речі, продовження можна спробувати передбачити) А раптом на спину авторові статті стрибнув...ну, наприклад, пес. Так, якийсь знайомий хвостатий друг зі станції. Як варіант. З нетерпінням чекаю продовження, може в моїх здогадках є доля правди...а раптом.
Яка складна у вас все ж таки робота. В таких умовах іноді доводиться працювати... я взагалі комах не дуже люблю , а тут треба було вичікувати непорушно! На які жертви доводиться йти заради пташки... Сподіваюсь це ніяк не нашкодило вашому організму. Дуже цікаво чим все таки завершилось !
