Зважаючи на те, що наш регіон залишався «білою плямою» в плані вивчення очеретянок, мною було прийняте рішення щодо початку наукових досліджень. Основна мета досліджень – порівняльне вивчення закономірностей реалізації частини річних циклів у 5 видів очеретянок Роду Acrocephalus, більшість із яких мешкає біля північної межі поширення в умовах короткотривалого вегетаційного періоду та нестійкості погодних умов, а також з’ясування факторів, які сприяють або заважають подальшому просуванню деяких представників цього роду в більш північні широти. Вивчення закономірностей реалізації різних етапів річного циклу та їх специфіки у близьких видів дозволяє зрозуміти основні шляхи розвитку пристосувань до життя в нових умовах під час розселення і освоєнні нових, більш північних територій, оскільки у 70-х, 80-х роках процес розселення деяких видів очеретянок Північно-Західною Росією проходив швидкими темпами і носив характер постійно зростаючої експансії. У результаті дослідження цього питання за літературними джерелами нами встановлено, що, наприклад:
Очеретянка лучна (A. schoenobaenusL.) у Південній Карелії та Південно-Східному Приладожжі зустрічалась в дуже невеликій кількості до середини XIX ст., а безпосередньо в районі наших досліджень її вважали рідкісною на гніздуванні (Paatela, 1947). У кінці XIX століття у Фінській Лапландії ця очеретянка гніздилась до 680 - 690 п.ш., але також була рідкісним видом. З 1956 р. вона виявлена в пониззях рік Пялиця та Поноя в Мурманській області. У Лапландському заповіднику вперше її спостерігали 27.06.1960 р. на р. Чуна, потім в цьому ж місці 28.07.1972 р. і з тих пір відмічається щорічно. Нині ця очеретянка вважається гніздовим видом Мурманської області. Поступовий ріст її чисельності в районі наших досліджень розпочався в 60-х роках ХХ ст. і продовжувався до 70-х років. Зараз це звичайний вид в Карелії і найчисельніший серед 5 видів очеретянок, які мешкають у Південно-Східному Приладожжі. В прибережній частині очеретяно-чагарникового поясу Ладозького озера вона вважається фоновим видом.
Очеретянка ставкова(A. scirpaceusHerm.) у Південно-Східному Приладожжі з’явилась порівняно недавно у результаті розселення у північному та північно-східному напрямках. Перші достовірні дані про зустріч співаючих самців в околицях Гумбариць (біостаціонар, де я працював) датуються 1979 р., а гніздо з кладкою – 1980 р. У кінці XIX – на початку ХХ ст. цей вид достовірно знайдений на гніздуванні в Тульській, Смоленській, Орловській, Курській та Воронезькій областях. Інтенсивне розширення ареалу розпочалось в 30-і роки ХХ ст. У результаті помітної експансії цього виду в Прибалтиці очеретянка ставкова була виявлена в Латвії, а на початку 40-х років – в Естонії. У 1934 р. її спостерігали в затоці Матсалу, а в кінці 40-х років – в деяких інших місцях, головним чином на морському узбережжі. В 1930 р. вона з’явилася у Фінляндії і через декілька років почала розширювати свій ареал. В цей час спостерігали помітне збільшення її чисельності на внутрішніх водоймах Прибалтики. На початку 60-х років вздовж узбережжя Фінської затоки очеретянка проникла в Ленінградську область, де в 1964 р. була виявлена на гніздуванні. З цього часу цей вид стрімко почав поширюватись вздовж південного узбережжя Фінської затоки. В Карелії, на момент наших досліджень, він був звичайним лише в самому південному (Олонецькому) районі вздовж берега Ладозького озера. Сама північна точка гніздування була відмічена не більше 30 км від нашого місця дослідження.
Очеретянка садова (A. dumetorumBlyth). Перші згадки про садову очеретянку в регіоні відносяться до другої половини XIX ст. У 1869 р. В.Мевес (Meves, 1871) вперше відмітив її в Приладожжі, а в 1875 р. на місці наших досліджень вона знайдена вже як гніздовий вид, але залишалась вкрай рідкісною, принаймні, до початку 50-х років ХХ ст. (Paatela, 1947). В Латвії гніздування очеретянки садової встановлено в 1940-х роках. В цей період, а можливо й раніше, вона стала частіше зустрічатись на півдні Фінляндії, в Прибалтиці та була звичайна в Карелії. Але, її гнізда в Карелії виявлені лише в першій половині 70-х років. Самі північні знахідки гнізд в Карелії – заповідник «Кивач», а окремі зальоти відмічені і в Мурманську область (Коханов, 1987). (Далі буде).
Знаючи по своїй знайомій, яка мені якось розповідала, проводи дослідження, навіть якщо це створення нового механізму, дуже важка праця. Без бажання і достатніх знань в певній потрібній галузі важко "зрушити з місця". Але знову ж такі, судячи з розповідей знайомої, це просто надзвичайно цікаво і захоплююче, коли ти знаходиш щось нове, якесь незвичайне розв'язання проблеми, новаторську ідею. Тому я розумію автора, наскільки важка ця робота, особливо для мене, через те, що я не тісно знайома з орнітологією.
Це досить цікаво! Я навіть уявити не можу, як Вам було складно! Це просто неймовірно! Чесно кажучи, я не дуже розбираюся в цій темі, але завдяки Вам буду знати! Це досить цікаво! Я впевнена життя всього не вистачить, щоб вивчити всих очеретянок!
Вивчення гніздових біотопів птахів дозволяє прогнозувати стан популяції того чи іншого виду на певній території, запобігати негативним впливам різних чинників та створити оптимальні умови для його збереження. Випалювання, викошування та інше знищення заростей очерету та рогозу негативно впливають на гніздові біотопи очеретянок. Тому вкотре запевняюсь, що проведення спостережень, наукових дослідів позитивно впливають на розвиток на чисельність птахів, а особливо таких як очеретянка.
Надзвичайно цікаво, що кожен вид має свої особливості розселення. Часто замислювалась яким чином кільцюють птахів, а особливо таких малих як очеретянки. Адже кільцювання є необхідною частиною такого дослідження. До такої кропіткої практичної роботи слід мати хист та ,мабуть, надзвичайну витримку. Дуже цікаво побачити продовження статті та скільки ще очеретянок Вам вдалося дослідити.
Прочитавши статтю, мої уявлення про невідомого птаха розширилися. Дізналася багато цікавого про очеретянку. Я поважаю людей, яких невідоме зацікавлює ще більше, а заборони придають ще більшого азарту. Всі види очеретянки дуже схожі між собою, але мають багато відмінностей, кожна особлива по своєму.
Прочитавши продовження цієї цікавої статті, я ніколи собі не міг уявити на скільки цікавий цей птах, не міг уявити де вони гніздяться, де живуть і тому подібне. В ті роки було дуже складно без нових технологій досліджувати, слідкувати, та дізнаватися щось нове про цих птахів. Впевненно досліджуєте їх все більше) Дізнався багато нового про цього птаха.
Як я вже писала у попередньому коментарі до проведення дослідження на природі я ставлюсь по-особливому. Примарність деяких моментів — те, що потрібно для того, аби тільки не нудьгувати. Будь-яке питання діалектичне, так само як природа людського єства амбівалентна. З одного боку дослідження — кропітка праця, кожен день з ранньої весни до пізньої осені необхідно "пірнати" у вир, занурюватись у складний процес практики. На відпочинок залишається зовсім небагацько часу. Та якщо глянути на це питання з іншого ракурсу наріжним каменем тут стає саме наше ставлення до проблеми. Коли наявна любов до свого заняття, є зацікавленість у результатах праці, тоді з легкістю у душі й тілі долаються усі перешкоди, перепони на шляху ніби розчиняються, — й перед очима відкривається неосяжна далечінь перспектив та можливостей, панорами природи починають грати усіма барвами веселки, і кожне живе створіння — візьмемо у приклад птахів — стає пензлем у руках митця, що вимальовує на мольберті контури найдрібніших деталей. Тож принадність можна відшукати у будь-якій справі, якщо вона лежить до душі, якщо це так звана "сродна праця".
Очеретянки- досить дрібні пташки, але є й такі, що досягають розмірів шпака. Гніздяться вони вони в траві, очереті і кущях. Спів нагадує гучний грубим тріск.
Уже вкотре запевнююсь в тому, що очеретянки неймовірно розумні та кмітливі пташки. Кожен вид має свої особливості, тому для дослідження очеретянок окремого виду потрібно використовувати різні підходи, проявляючи креативне мислення. Тому із нетерпінням чекаю на продовження історії
