БУДНІ НАУКОВЦЯ

(продовження)

Продовжуємо разом з вами вивчати біологію очеретянок. Ітак, інтенсивність весняного прольоту (в більш північні зони ареалу) та прильоту (на місце наших досліджень) очеретянок значно зростає під час переміщення теплих атмосферних фронтів, проте міграція, а відповідно й прибуття місцевих птахів на місце розмноження стримується, і навіть зовсім припиняється під час проривів холодних арктичних мас повітря. Вірогідність повернення холодів у Південно-Східне Приладожжя особливо велике на початкових етапах весни, і зменшується лише до червня. Тобто, в цьому сенсі українські популяції очеретянок мешкають в більш комфортних умовах, де вірогідність повернення холодів майже не існує. З цієї причини формування північних популяцій очеретянок зазвичай має переривчастий характер: дні інтенсивного прильоту можуть змінюватись більш-менш тривалими періодами припинення міграції та появи нових місцевих особин.

Приліт самок лучної очеретянки, яка в околицях орнітологічної станції з’являється майже на два тижні пізніше ніж самці, частіше припадає на період більш стабільних весняних температур і тому проходить більш дружно і вцілому не так розтягнутий, як у їх майбутніх партнерів. В окремі роки (1991, 1993 та 1994) період прильоту місцевих самок співпадав з поверненнями холодів, і тоді він збільшувався і був навіть більш тривалим, ніж у самців.

При загальній асинхронності процесу формування місцевого населення лучних очеретянок пік масового прильоту припадав на останню п’ятиденку травня. Слід відмітити, що і в більш південних регіонах, наприклад в англійській популяції, інтервал між прильотом самців та самок досить значний (10-15 днів), що характерно для всіх видів, які прилітають на місця гніздування на більш ранніх фазах весни.

Часом остаточного формування місцевого населення лучних очеретянок в районі досліджень можна вважати 11-15 червня. Проте, і після цього періоду склад птахів які тут гніздяться не залишається стабільним та може змінюватись до кінця липня, а в окремі роки – до початку серпня. Це відбувається з причини переміщення птахів, у яких була невдалою перша спроба гніздування: після загибелі кладки або виводка, дорослі особини, як правило, залишають це місце. Такі особини періодично відловлювались нами протягом всього репродуктивного періоду. Більшість з них покидали підконтрольну територію, але окремі очеретянки починали тут повторне розмноження. Потрібно відмітити, лучних очеретянок, що повторно розмножуються, дуже складно виявити, оскільки самці в таких парах співають дуже рідко, поводять себе обережно і менш активно охороняють свою гніздову територію.

У червні частина лучних очеретянок (після вдалої першої спроби) вигодовує другий виводок. Проте пари часто віддаляються на значні відстані від першого гнізда і навіть виходять за межі території, яку ми контролювали. Таким чином, формування місцевого населення лучних очеретянок відбувається за рахунок птахів трьох категорій: 1) тих, які з’являються після зимівлі; 2) тих, які починають розмноження десь в іншому місці, але після невдалої спроби з’являються в місці наших досліджень; 3) тих, які успішно виховали перший виводок та перемістились з сусідньої території для реалізації другого циклу розмноження.

Дані відловів показують, що початок прольоту мігрантів і дати повернення місцевих птахів співпадали (2-га п’ятиденка травня). Число тих і інших інтенсивно збільшується до 1-ї п’ятиденки червня, після чого до середини липня воно починає знижуватись. У відловах постійно домінували мігранти, яких у різні роки було у 1,2-3,8 разів більше, ніж місцевих птахів. (Далі буде).

Автор: Віктор Попельнюх