У цій публікації хочу розповісти про дуже цікавий період річного циклу лучної очеретянки – про закріплення самців на гніздовій території та особливості формування пар після повернення після зимівлі. Тому, хто не пов'язаний професійно з орнітологією, чи нею не цікавиться, навіть на думку не спадає, що в житті птахів можуть відбуватися дуже не прості, а інколи й небезпечні моменти в річному циклі. У птахів як і в людей, а вірніше навпаки, наша поведінка часто нагадує їх етологію. Перше знайомство, побачення, утворення пари, РАЦ, шлюб і довге щасливе (або коротке нещасливе) життя разом. Все однотипово, але у птахів ці моменти відбуваються набагато швидше в часі. У них все розпочинається з того, що на батьківщину повертаються першими передові самці, які вже здійснювали розмноження. Вони й вибирають найбільш оптимальні біотопи для розмноження. Основною умовою для самців лучної очеретянки у виборі такого місця – наявність на даній території місць для токування, якими зазвичай стають об’єкти, які контрастують: кущі лози, стовпи, куртини високорослого очерету тощо. Таких токових присад на території самця буває декілька, і він поперемінно, перелітаючи з однієї на іншу демонструє польотом та піснею свою гніздову територію іншим самцям свого виду. У цей період вони можуть співати практично цілодобово. Проведені експерименти показали, що за 10 годин безперервної вокалізації самець виконав шлюбну пісню 1362 рази. Максимальна тривалість однієї «арії» – 2 хв. 45 сек.
Розміри гніздової території у лучної очеретянки залежать від індивідуальних особливостей самців, які можуть проявляти різну вокальну активність, агресивність, а також від специфіки біотопу. Відомо, що у лучних очеретянок, які прилітають першими, охоронювані індивідуальні території мають максимальні розміри. Їх площа, за одними даними варіює від 1500 до 1950 м2 (в средньому - 1720 м2), за іншими - від 1674 до 1938 (в средньому 1811 м2). У місці наших досліджень розміри 120 гніздових ділянок знаходились в межах 1200-1850 м2 (в средньому - 1550 м2).
Як і в багатьох інших видів птахів Приладожжя, старі самці яких прилітають першими на місце попереднього розмноження, лучні очеретянки володіють всіма якостями, що дозволяють їм утримувати великі за площею ділянки. Молоді самці, які гніздуватимуться вперше, і до того ж прилітають пізніше «старих», вимушені поселятись в субоптимальних стаціях або займати ділянки менших розмірів на периферії основного поселення.
Відомо, що у лучних очеретянок протягом весни розміри гніздової території зменшуються. В умовах Приладожжя зменшення розмірів території відмічали не лише в найбільш щільно заселених ділянках, але навіть і за відсутності конкуренції. Це проявлялось таким чином, що самець, який займав таку ділянку і маркував її співом та токовими польотами, поступово скорочував число точок активного токування (зменшував кількість присад). Графічно це показано на рис. 1.
Рис.1. Приклад поступового зменшення площі індивідуальної гніздової території самця лучної очеретянки за відсутності конкуренції.
Умовні позначення: I – початкова межа ділянки (15.05-22.05.90 р.); II – кінцева межа; III – основні присади; IV – місце розташування гнізда.
Але, за даними англійських вчених збільшення щільності населення лучних очеретянок майже в 2 рази не призвело до явного скорочення розмірів території, і кореляції між щільністю населення та середніми розмірами територій, які займалися старими самцями, не відмічено. В той же час дослідженнями, які проводились на півострові Ямал (північно-східна частина ареалу лучної очеретянки) показано, що розміри індивідуальних територій у цього виду в період заселення однієї з ділянок майже не змінювались. Але в подальшому відбувалось поступове їх збільшення протягом сезону ніби у результаті «взаємної довіри» між самцями та зменшенням міжтериторіальних проміжків.
У Приладожжі вибір гніздових територій та закріплення на них самців у окремі роки супроводжувались агресивними взаєминами між сусідами чи новими прибульцями. Це проявлялось у підвищеній активності вокалізації з рекламуючи ми польотами, демонструванням «погроз», переслідуванням та явними потасовками, які зазвичай призводили до вигнання порушників кордонів.
Активність вокалізації, головна функція якої – приваблювання самки, різко скорочується після утворення пари. До моменту прильоту передових самок більшість самців вже мають індивідуальні території, але створення пари залежить не лише від активної вокалізації самця, але й від якості його території, до якої самки демонструють підвищені вимоги. Хоча у лучної очеретянки це проявляється не так різко, як наприклад, у чагарникової та ставкової очеретянок.
Час, необхідний для формування пари, залежав головним чином від термінів появи самця на ділянці. Ті, які прибували рано – залишались холостими до 28-30 днів, тоді як пізні мігранти могли формувати пару менше ніж за тиждень, а в окремих випадках за 2-3 дні.
Справді цікаво та дещо дивно, що саме самець обирає територію, а вже потім прилітає самка. Насамперед дивовижним є інформація про здатність самця до майже цілодобового співу! Також дещо несподіваним для мене виявився фінал. Адже я вважала, що коли раніше прилетів, то і пара раніше утворюється. А воно виходить навпаки. Тут теж можна провести споріднену лінію з людським життям.
І так обіцяне продовження. Звісно, це я щось дуже зарано взялась за продовження та все ж таки, воно цього варте:) Після того, як клітина проґавила горобчика і він десь втішався на волі, все ж їй не судилося довго лишатися без полонених. Наступного дня уранці, ще до світанку (мені не спалося вже дуже рано в той день, та і взагалі, ще з дитинства, я звикла прокидатися на зорі у селі), коли ще ніхто і не думав розплющувати очей, я, як завжди, крадькома встала і вишла у сіни. І...який пасаж! Який пейзаж! Яка маленька...Як думаете хто вона? За москітною сіткою сиділа сама звичайнісінька, пересічна і нічим не примітна (та й ніким до мене не примічена) синичка. Я довго не думала, що з нею робити...ви ж і самі прекрасно розумієте. Я не мала наміру втрачати таку нагоду. Взагалі мене не обділили пригодами, починаючи з раннього дитинства, і майже кожен прожитий мною день можна вишити на полотні химерними візерунками. І мені це подобається! Вже зараз, у двадцять років, одним із багатьох девізів для свого життя, я обрала рядки із нещодавно складеної поеми:" Приймаємо ми виклики життя, що їх воно кидає без зупинки, бо крізь непередбаченість буття, смертним показують незвідані сторінки!" Таким чином усе, що відбувається, будь-яка подія, незалежно від того гірка вона чи солодка — накладає відбиток на нашу душу, і ми повинні усе сприймати з усвідомленням можливостей для розвитку, пізнання та зміни себе у кращий бік. "Кожен день дарує нове щось, почуття, думки й колорит, того світу, в якому суджено, кожному з нас сьогодні жить." Повернімось до вищезгаданої синички. Пташка опинилася у клітці. Коли я її взяла (яким теплим і тримтячим було її тільце) у руки, то думала, що вона буде клюватися, намагатися звільнитися...ні! І близько ні! Якої там...вона ніби завмерла. За ґратами маленька красуня притихла і затаїлася. Але цього дня я вже продемонструвала її і батькам, і бабусі, і родичам, і сусідям, і друзям. Побачили усі. Усі казали, щоб я випустила скоріше, щоб не змучила. Дехто жартома казав, що впринципі можна зварити пташину уху обо засмажити цей шматок шкіри з кістками і зробити жаркоє із пір'я. І нарешті на землю лягли сутінки. Я вирішила випустити створіння вранці. Це було потрібним, бо пташка ані їла, ані пила нічогісінько із того, що я поклала у її тимчасову домівку. Ну це впринципі зрозуміло. Лягла. І це знову не кінець. Чекайте на продовження. Не знаю, як довго вам чекати, якщо, звісно, ви чекаєте, і дочекаєтесь. Не знаю правда чого...але чогось так точно дочекаєтесь. Усіх секретів одразу не викриваю. Отак. Ніч, до речі, у той день була ясна та зоряна. І чому це мені запам'яталося, ви, можливо, дізнаєтесь з наступного коментаря. А сьогодні яскраве зоряне небо закрила дощова ковдра, тому солодких вам, та особливо мені, снів:)))
А сьогодні я хотіла б продовжити свою цікаву розповідь, неймовірно загадкову і навіть трішки містичну. Було це у моєму дитинстві. Мені тоді було десять чи одинадцять років. Я буду викладати думки у цей раз стисло, не розтікаючись мислю по древу. В мене був сачок, з яким я ганялася за метеликами і вирішила в один прекрасний день, а точніше ідея сама мене осяяла, — використати його для іншої місії: ловити його ковпачком горобців. І що ж ви думаєте? У мене вийшло усе задумане. Тільки-но я побачила на полі зграйку — одразу до неї. Щойно я наблизилась, ще не вспіла замахнутися сачком, як зграйка залишила ґрунт і здійнялась у блакитне небо. Але один горобчик, єх який бідолаха, попав, бо заплутався у горосі, що у серпні дивує своїми в'юнкими вусиками-закрутками. Спіймала! Упіймала! Я змогла! В мене була маленька клітинка, що у ній раніше тримали канарейку. От і посадила я маленького горобчика за ґрати. Я вирішила показати усім, надивитися на нього і відпустити. А сама пішла чи вечеряти, чи щось у садку збирати. Вертаюсь —і на моїх очах клітина перевертається ( вона стояла на якійсь діжці дерев'яній, якщо мені не зраджує пам'ять). Горобчик сидів тихо, навіть не поворухнувся, а клітина, ледь я наблизилась і подивилась у її бік, наче злякалась і полетіла додолу. І вітру наче не було в той день. Саме тому, мабуть, це запам'яталось мені як щось трохи загадкове і неординарне. Так аби на цьому усе закінчилося. Але ж не тут то воно було! Усе лишень починалося. Дверцята відчинилися — і горобчик на моїх очах, у двох кроках від мене блискавично втік. Продовження хотіло б з'явитися. Тому воно мене зобов'язує залишити відбиток про себе на екрані.
Як нам відомо перші птахи у подорож на південь вирушають вже наприкінці липня, але більшість очеретянок відлітають тільки в кінці серпня або на початку вересня. Багато в чому це обумовлено тим, що перед перельотом птахи линяють. Першими рідні місця покидають дорослі самці; за ними летять самки та молоді птахи обох статей. Птахи проводять зиму в Африці на південь від Сахари. Деякі особини летять до Західної Африки, інші — на південь континенту. Багато птахів перед перельотом через Середземне море відпочивають у Франції або Іспанії, але деякі очеретянки летять без зупинок. Перед перельотом птахи повинні добре харчуватися, щоб запастися достатньою кількістю жиру.
Навіть не думала, що в людей і птахів може бути щось схоже! Вау, це дійсно вражає. Прочитавши ще одну статтю звязану з птахами, я дізналася ще більше. Звісно всього я знати не з можу, адже на це потрібно потратити багато часу і зайнятися поглибленним вивченням птахів. Але навіть те, що я зараз Читаю не може не цікавити і не дати якихось певних знань. Читаючи статті зав'язані з птахами, ти розумієш, що майже нічого не знав Про цих дивовижних створінь! Я буду з нетерпінням чекати нових цікавих розповідей, сподіваюся, це не кінець!
І так, я буду намагатися легко та непомітно, майже невагомо, влитися у світ птахів і написати наступну невеличку сторіночку, відірвавшись від залишкових думок про гриби. Усе це про гніздування, вокалізацію, перельоти, річні цикли і т. д., звісно, цікаво, аж дух захоплює! Але уявляти...читати без уяви, все одно, що намагатися запалити вологий сірник. Я уявила тільки, скільки всього потрібно проробити, які спостереження та експерименти провести, щоб здобути цю інформацію. Неперевершені самопожертви...заради того, аби дізнатися по-більше про пташок:). Ну що ж... кожен із нас чомусь присвячує свій час, частинку своего життя. Адже ж буття — це ніби казкова арена, але часто на ній не вистачає персонажів із благодійними намірами та героїв-прибічників добрих справ. И так, це я до чого. Перепрошую, але я просто у такий спосіб переходжу до своєї розповіді, і попередні слова є лише місточком через водоспад моїх метафізичних узагальнень. Їх ще не було на сторінці цього сайту...і ось я думаю час настав. Я одразу хотіла б вибачитися, бо це сайт для наукових нотаток або хоча б для публіцистичних цікавинок, і , напевно, моє "слово" не дуже вкладеться у ці пазли. Але для філософських думок з родзинками гумору, вилученими із реального життя, я поки що не знайшла простору у всесвітній паутині. А тут випада можливість дещо замалювать літерами: і на пам'ять залишиться, і може комусь цікаво буде почитати, та й оцінка-то теж в деякій мірі ґрунтується на роботі на сайті НПП "Нижньосульський". Тому, я сподіваюсь, що аргументів достатньо для того, аби не розпочинати полеміку. А до речі із ким? Та й навіщо? Може мої " думки" зовсім нікого не зачеплять, а якщо й зачеплять, то він обере тактику"мовчанки". Та, дійсно, я впевнена, що усе, що я тут пишу майже нікогісінько не цікавить, і що це буде за інформація — намагання наблизитись до всесвітніх істин, щось сповнене сенсу з вкрапленням іронії чи якась нісенітниця і бутафорія, — зовсім не важливе питання. Саме тому його можна залишити у "газеті". А цю "газету" ми зараз і починаємо гортати. Я останній раз згадувала, що хотіла б розповісти історію, опутану туманними хмарами, що біжать поряд з хмарочосами (вона пов'язана певним чином із птахами).Загадковішу із найзагадковіших. Саму неймовірну із самих неймовірних. І без усіляких фейкових перебільшень, без гіперболізацій та згущення барв! Але це вже буде в наступному коментарі, або у продовженні поданого, бо я не дуже хочу відкривати усі таємниці одразу; потрібно, так би мовити "порціями" . До того ж я уже втомилася, а незабаром ранок, і за мене ніхто не побіжить на досвітанкове тренування...а тому до зустрічі в новому коментарі. Якщо ви дочитали до цього моменту, — ви молодці! Була б можливість, подарувала б вам німб:)))
Неймовірно цікавим є, що птахи використовують для побудови гнізд траву, листя, рослинний пух, шерсть ссавців, пір’я інших видів птахів та ін., найкраще демонструють значення фабричних зв’язків у біоценозі. Матеріал, що використовується для побудови гнізд даного виду, складається з різноманітних трав’яних рослин. Прямі філогенетичні зв’язки виявлені з видами родини Poaceae. Найтісніші філогенетичні зв’язки сформувалися з різноманітними видами злаків (китник лучний, очерет звичайний, пирій повзучий, тонконіг, куничник наземний, медова трава шерстиста, тимофіївка лучна, мітлиця) – частка участі у гніздовому матеріалі 100 %, тісні зв’язки існують з підмаренником та вербами (доля участі 48 %). Факультативні філогенетичні зв’язки чагарникової очеретянки відмічені з рогозом та плетухою звичайною (частка участі 16 %), полином звичайним, очеретом 8 % та осоками, іван-чаєм, ехіноцистисом шипуватим, розхідником звичайним, кропивою дводомною (4 %). У двох гніздах виявлені ніжки спорогоніїв моху фунарія. В інших гніздах виявлені також кокони павуків, шерсть та волосся тварин, пір’я птахів.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
