Несподіваним є той факт, що у різних країнах очеретянка оселяється у відмінних одна від одної місцевостях. Вражена Вашою стійкістю до такого надскладного, але водночас захопливого дослідження. Ще раз переконуюсь, що наукова робота — це особливий вид зайнятості. Який звичайно має свої проблеми (у кожної сфери в науці вони різні), але при наполегливій праці приносить гарні плоди та вартує витраченого часу. На жаль, кількість молодих науковців в наш час не така вже й велика, а про зацікавлених в цьому студентів взагалі мовчу. Тож маю надію, що одного разу наукова робота все ж таки приверне увагу молоді та стрімко набере обертів в новому сучасному напрямку!

Вибір гніздового біотопу залежить від його здатності забезпечити птахів і пташенят кормом. Великий вплив на живлення очеретянок має середовище існування, зокрема рослинні зарості, з якими тісно пов’язані комахи. Весною птахи харчуються комахами, які перезимовують в очеретяних заростях
Кормовий раціон очеретянок має широкий спектр об’єктів від дрібних комах до невеликих хребетних тварин. В період розмноження споживають тільки тваринний корм. Основну його частку складають комахи, постійними компонентами є павуки та молюски. Для очеретянки великої характерний широкий спектр живлення, основними харчовими об’єктами ставкової є комахи, павуки, деякі невеликі слимаки, чагарникової – комахи та павукоподібні, іноді слимаки, лучної та прудкої – комахи. Також кормом можуть бути і ягоди.

Ареал очеретянки лучної обіймає Європу і Азію від Великобританії, Скандинавського і Піренейського півостровів до заполярної частини Єнісею та Алтаю. В Україні гніздиться майже на всій території, крім Карпат, Криму та деяких районів півдня степової смуги; під час міграцій трапляється скрізь. Для збереження цього виду люди, які ведуть сільськогосподарську справу відмовляються від використання пестицидів. Ведеться охорона водно-болотних угідь.

А зараз настав час поговорить про дещо загадкове... це звісно буде стосуватися птахів, але загадкових птахів, а якщо бути ще точнішим, прям-таки педантичним, то можна сказати, що зараз в моїх планах буде викладення іскрометної історії, у яку деякою мірою вкраплені пернаті. Це продовження нещодавно описаної історії, якщо раптом хтось пам'ятає про що йде мова... та я все одно пишу для зірок, а ви думали для людей якихось, чи може особисто для вас? Та ні для сонця, зірок і частково для хмаринок, що біжать по небу і всміхаються...а над кимось можливо і сміються. Я вам серьйозно кажу, бо чула неодноразово. Так...так...так...продовжую. А іще зазначу: писати коментарі, як і вірші, у вранішній прохолоді на криші гаражу наприклад, просто дивовижно (та взагалі будь-які творчі походеньки найкраще здійснювать вночі, коли сплять усі тіні та усі замріяні фантоми, але гуляють привиди... ви ж вірите у казки, чи не так?).Я не кажу, що вдень потрібно байдикувати... просто у ночі, особливо перед світанком, думки стають прозорішими і більш структурованими, а проза стає дійсно (на вірші це впливає ще в більшій мірі) більш довершеною, тож бессонні ночі мене дечому навчили. І в той час, як ваша голова з вухами лежить на подушці (я сподіваюсь, що вуха на місці і ніякий хижак їх ще не відкусив, бо напевне читач... вже знає, що вуха потрібно берегти, бо вони дуже смачні...це я просто згадала про вуха, бо це актуально для деяких природників, зокрема науковців-дослідників, які знають, як це ночувати носом до зірок, або до...а коротше не важливо) я виплітаю канву із слів клавіатурною "каліграфією". Я щось начиняю страву не тією начинкою. Повернімося, дорогий читачу, до загадкової історії, у яку випадково втрапила пташка (це не індик, який попав в окріп і зварився, як нам відомо з раритетного прислів'я). Це звичайнісінький біленький голуб. Саме він став винуватцем моєї розповіді. Так от, після того випадку з синичкою, я заснула з думкою випустити її на світанку. Сплю. І мене починає окутувати сон своїм барвистим мереживом. Сниться мені наступне: стою я в хаті на драбині, і чомусь намагаюся зняти люстру зі стелі, але ніяк не можу дотягнутися.І раптом я розумію, навіщо це роблю. У плафоні застрягла синичка і бється з неприхованим бажанням зробити ковток свіжого повітря (на вигляд та сама, що сиділа переді мною у клітці наяву). Я звикла до таких снів. Вони завжди мало чим відрізнялися від минулої або майбутньої дійсності. А тут я її намагаюся визволити, заладжу не на одну табуретку, зтуляю їх до купи, запекло намагаюся здвинути з місця стіл, та й полетіти врешті-решт, — та усі спроби марні. Я упала на підлогу, так і не допомігши невільниці... Сон розтанув. Це був тільки сон... та ви знаєте, що чим більше замислюєся над його природою (та й не тільки над цим), тим гостріше починаєш відчувати кожну дрібничку, кожну піщинку Всесвіту. Так вийшло і в цей раз. Я прокинулася. Тихенько вийшла в сіни, знайшла ключ у ящичку і пішла звільняти синичку. Щойно я наблизилась, як в очі втрапило наступне: очі пташки трохи були помітні у суцільній темряві, отже вона не спала, але це ще не кісточка родзинки... Поряд лежав голуб. Лежав мертвим вантажем поряд на травичці. Це мене не тільки здивувало... чесно кажучи, навіть в деякій мірі налякало. Я обережно торкнулася, — і птах злетів! Щоправда у зоряному небі я не довго бачила його силует.Потім я відкрила маленькі дверцята клітини... але синичка — ні з місця.І що ж тут поробиш? Ну, думаю полетить, коли відійду. І пішла я обніматися знов з одіялком. А вранці... Здогадаєтесь, що було? До речі снився мені ще один сон, і теж пов'язаний з птахами своєрідними, хоч і трохи косими меридіанами. Тож продовження буде, якщо, звісно, я схочу його написати:)))

Шкода, що на сьогоднішній день багато видів птахів піддаються винищенню і цьому особливо сприяє людська діяльність. Для збереження даного виду необхідне впровадження пермакультурних методів сільського господарства, охорона водно-болотних угідь, відмова від пестицидів. Очеретянка лучна охороняється Бонською та Бернською конвенціями.

Цікавенько, цікавенько... особливо про високий очерет, заболочені місця та кропиву. Оце я уявляю, скільки потрібно було людині, яка, з великим натхненням та непереборною жагою (все можливо) взялася за місію вивчення пернатих товаришів, лазити по вищезгаданих місцях, щоб провести свое дослідження. Ні не кілька годин, а тижні... навіть місяці. Це дійсно, мабуть, було цікаво...аж дух захоплювало. Можна уявити, як дослідник стрибає по заростях осоту у пошуках чергового пір'їстого створіння, а потім сидить причаївшись навшпиньках і видивляється, мов хижак... тільки й того різниця, що пташку він мріє не з'їсти, а дослідити її....ну, коротше кажучи "перемити їй усі кісточки". Отож, таке собі пікантне заняття. А якщо, пташка оселилася в самісінькій гущавині очерету, недалечко від болота, — це вже завдання складніше, прийдеться пополазити у "чистій" місцевості або пополежати у болоті аби дізнатися від пухнастика щось новеньке-цікавеньке. А якщо ще й кропиви, що курці ніде клюнути, а пташки наче навмисне туди позалазили? Безумовно, дослідження вийде значно... веселіше. Прийдеться потоваришувать із кропивою, аби надивитися на гніздечка-поселення сіреньких і не дуже примітних м'яких комочків. Я до речі мовчу про комарів... із ними усі ж знайомі, чи не так? Такі собі малюсінькі кусючки, які можуть навіть випити усю кров... ну, звичайно, якщо не вжити запобіжних заходів... скафандр був би оптимальним варіантом, якби дослідження проводилося на місяці і якби там водилися хмари усіляких, ну...наприклад, москітів. Але у нашій місцевості таке екзотичне вбрання для дослідників не передбачається, тож зупинимося на звичайнісіньких комашкових "амортизаторах". Можна закутатись у сітку! Але обережно, у ній можна запутатися! Із неї потім потрібно буде вибратися самотужки, в іншому ж випадку ви ризикуєте стати вже не жертвою кровожадних летючок, а лакомим шматочком для більш масивного лісового конгломерату. Тому, ще раз підкреслю, що обережність у глухій, дикій місцевості зайва не буде. Але думаю, кожен дослідник, який обрав для себе цей самий шлях, запеклий мисливець, відчайдушний шукач пригод та креативний винахідник, — тож його ніщо не злякає і не поламає, та не виведе з рівноваги. Якщо ви також так налаштовані, вам можна кидатися у вир будь-яких пригод (на тому рахунку і знайомство з дикими звірями), і вас спіткає вдача, творче натхнення на цьому шляху, хоч, можливо, і не відразу! Як у пісні:" І на краю прірви, і у тигра в пащі, не втрачай бадьорості, та віруй в щастя!"