Досить цікава інформація! Кожна птиця унікальна, і зараз прочитавши вище наведену статтю, я переконалася в цьому ще краще! Навіть не уявляю, скільки часу треба було витратити, щоб дізнатися як все відбувається. Я досить вдячна Вам, за те, що даєте такий потік інформації.

Гніздування птахів, відкладання яєць та насиджування останніх є досить цікавою темою. Дуже цікаво дізнатись у продовженні статті які ж в очеретянок пташенята виводкові чи гніздові. Відомо, що деякі птахи по черзі насиджують кладку, або тільки самка, або тільки самець. Сподіваюсь дізнатись цю інформацію у наступній статті. Також цікаво чи наявна в них турбота про потомство та через який час пташенята здатні самі про себе подбати. Чекаю з цікавістю наступної частини!

Читаючи данну статтю замислилась над тим, яку величезну, кропітку та довготривалу роботу проводив автор. Чого варті лише данні за 8(!) років. Дуже цікаво було дізнатися про факти розтягнення періоду кладки яєць. Буду чекати наступних публікацій.

Спостерігання за лучною очеретянкою - клопітка робота, і мабуть дуже цікава. Я вважаю, що не менш цікаво слідкувати за новими публікаціями, які розкривають особливості поведінки та біологію птаха. Дані записки науковців, будуть в нагоді для студентів, які вивчаються курс орнітології, і я думаю всім студентам, які хоч трішечки цікавляться наукою і її особливостями. Також дані спостереження цікавитимуть око інших науковців і просто людей, які всебічно розвиваються.

Незабаром після прильоту самці очеретянки лучної починають співати і формуються пари. Гніздо птахи зводять неподалік від води, над вологим ґрунтом, рідко над неглибокою водою в дрібному очереті, в купині осоки, в густій високій траві або в кущах верболозу або безпосередньо біля самої землі, або ж на висоті 10-30 см над нею.

Гнізда очеретянки лучної бувають чашоподібними або циліндричними. Перші зустрічаються
найчастіше і завжди розташовані над сушею. Хоча будова їх складна, але все ж у
них можна розрізнити три шари: 1 ) пухкий зовнішній шар з моху, сухих стеблинок
і листя торішніх злаків і осок, серед яких іноді вплітаються павутина, а також
кокони і крила метеликів; 2 ) щільний внутрішній шар з тонких і ніжних
стеблинок і листя злаків; 3 ) внутрішній найміцніший шар, який є, власне,
внутрішньою вистилкою гнізда і складається з ніжних тонких травинок, стеблинок
або ніжних квіткових осей злаків та інших болотних рослин, поверх яких іноді
вплетений кінський волос. Циліндричні гнізда трапляються значно рідше і притому
майже завжди над водою. Вони також тришарові, їх зовнішні стінки будуються з
тонких верхівок листя рогозу і злаків, середній шар складається з стеблинок і
квіткових осей злаків, внутрішній - міцний і тонкий, сплетений з розмочаленого
листя і ніжних стеблинок злаків. Стебла трав'янистих рослин і гілочки
верболозу, серед яких птахи розташовують гніздо, або вплітаються в його стінки
або тільки прилягають до них, але і в цьому випадку біля краю лоточка вони
міцно обв'язуються будівельними матеріалами зовнішнього шару гнізда, яке таким
чином стає добре укріпленим. Кладка з 4-6 світлих пісочно-сіруватих яєць,
покритих плямами двох типів: 1) з неясними жовтувато-бурими плямами і 2) яйця з
різко вираженими червонуватими або темно-бурими плямами. На яйцях обох типів
помітні також чорні або світлі лінії, рисочки і карлючки. Яйця висиджують
поперемінно обидною батьків від 12 до 14 днів. Молоді птахи стають самостійними
через 10-12 днів.

А як би ви вчинили на моєму місці? Раптом ви з чимось не згодні? Можемо влаштувати міні-дебати, признаюсь, я відчайдушний полеміст. Якщо у вас лишилися питання, чи ви хотіли б з'ясувати якісь деталі, то не соромтеся... пишіть... не бійтеся... не кусаюсь наче. А зараз, добраніч, читачу. Нагадаю ще раз, що історії з птахами займають нуль цілих одну десяту у скарбниці моїх пригод. Можете це собі десь занотувати. Якщо хочете... я не нав'язую, і навіть не пропоную. Прекрасного вечора читачу. Ой, точніше ночі. Саме час засинати. Я й не помітила, як казкова ніч знов взяла світ у свої обійми.

І так я знову тут і хочу поділитися ще однією історією. Хоча... хіба вам цікаво? Навіщо воно оце треба заводить такі довгі перекази спогадів минулого. Зовсім не потрібна річ. І так... але я все ж розповім, бо нагадую, що якщо нікому не цікаво, зірки неодмінно пробіжать по літерах своїми мерехтливими промінчиками. А місяць так взагалі осяє видрукований текст, наче прожектор... це не дифірамби моїм коментарям...ні... ви не подумайте... це сама, що не є, звичайнісінька констатація факту. Добре, тоді почнемо, без зайвої преамбули... саме так, хай буде це розумне слово пишатися своїм величним звучанням у моїй вельми науково-художньо-публіцистично-розважальній писанині. Було трапилось ще таке діло під час мого перебування у селі. ( До речі, читачу... якщо, звісно, ви читач... ви ж повинні розуміти те, що я описую тут випадки, які безпосередньо пов'язані з птахами... а я б із великим задоволенням розповіла про все інше... цілу б книгу написала, точніше вона вже частково написана, але майже кожного дня доповнюється...тільки-но часу зовсім бракує...а, це я до чого... ага, ось воно... якщо раптом зацікавитеся, то звертайтеся:)) А тепер я таки продовжу, можна? Бо з цією експозицією, і до кульмінації не добереся. Може це було років шість назад, а може п'ять, а може й чотири... я точно не пам'ятаю, ну от дійсно. Та це не важливо. Не звертайте уваги на мої ліричні відступи... читайте просто "по діагоналі" і усе. Але прохання, уважно. Ну все, а тепер до суті. Я варю якусь кашу на кухні, варю собі, варю і раптом чую, як труба каміну починаю видавати звуки. А якщо бути більш точним, то звуки починають доноситися з цього місця. Щось б'ється у димарі. Хм... ну ви, мабуть, вже здогадалися, що це була пташка, тільки наврядчи вгадаєтесь яка. Так-от я вже думала когось покликать, щоб розібралися із цим "загадковим" стуканням ( я, безумовно, вже була досить доросла і досить розумна, аби зрозуміти, що це щось влетіло у трубу, а не лякатися, наприклад, нечистої сили:)), але ще більша несподіванка не заставила себе довго чекать. Пташка ця, не маленька доречі, вилетіла з димаря прямо у кімнату... і оце створіння, чорне і перелякане почало носитися по кімнаті, лишаючи де тільки можна свій відбиток. На стелі, шпалерах, шафах, вікні, дивані, добре, що це була не кухня, а вітальня...бо, і посуд так увесь може лишитися не зовсім на потрібному місці... ця сойка (так, це була саме сойка, я вже зрозуміла це, коли з її крилець трохи осипався попіл) на мене ледь не налетіла кілька разів... я була кілька секунд наче скута кайданами...таке мене на мить дійсно дезорієнтувало і мені й в голову не приходило, яку "рятівну кампанію" провадити у такій ситуації))) Кватирку відкрити чи повністю вікна...? Та там сітка заважає полинути під небесне склепіння. Але щось потрібно було робити. І я почала діяти. Тільки пташка хочь трохи заспокоїлася, я взяла одіяло і накинула на неї, коли вона, трохи виснажена, сіла на підвіконня. Таким чином, схопивши її під одіялом, я її піймала... ну добре піймала... а що далі....випустила? Ні... не зовсім. Спочатку я налаштувала одіяло так, щоб пташка не втекла (тобто завернула її як слід, і одіяло придавила стільцями і навіть ніжкою столу, і... побігла навіщось за тазіком.. ну а що... так... пташку треба було помити...і, до речі, потім довелося ще й одіяло прати від сажі...і це виявилося складніше, ніж я думала, але це вже була б зовсім інша історія. І я обіцяла наче уникати екскурсів... бо їх можна багато поробить... дуже-предуже. Так... отже...а я якраз ледь не впала з драбини тоді, але це зовсім не цікаво... навіщо я взагалі про це згадую...хм... диву з себе даюся... ага... тазік і пташка. Я обережно витягла брудне тільце... дістала його... воно не чинило супротив... трошки умочила у воду, а потім взяла мочалку і почала обтирати пір'ячко... Так... розумію... може усе це звучить трохи дивно, але все було саме так, просто я наче тонким пензлем вимальовую ситуацію більш барвисто, граючи словами... а мої помічники — звичайнісінькі чорні літери. Ну так от, коли я закінчила процес відмивання тільця, його потрібно було висушить. А за вікном панував осінній серпанок, тож я, не довго думаючи, вирішила сушити створіння феном. Не знаю, чесно кажучи, сподобалось це йому чи ні, але факт лишається фактом. Я вимила і висушила пташине тільце. Ось...і крапка... А можна поставити і трикрапку... я люблю використовувати такий троп... це мій своєрідний коник. А потім посадила пташку на лавку, і через кілька хвилин сойка, розпушив трохи пір'ячко, швидко чкурнула у найближчій лісовий біотоп. Ось і усе. Я сама вирішила цю "надскладну" задачу. І задоволена пішла доварювать вже переварену кашу.

Яке в тебе насичене життя)

Доброго вечора Мар'яна, читаючи ваші коментарі в мене виникає питання, а чому вам не розпочати вести свою сторінку?
Як на мене, вам буде, що розповісти читачам. Тим паче не обов'язково бути інформативною чи цікавою, можете просто бути собою. Дуже цікаво почути зовсім іншу думку та ваші історії із життя.

Продовжуйте в тому ж дусі.

Дякую:) Буду продовжувати при нагоді обов'язково=)

Шановний користувач, не вперший раз читаю ваші думки, завжди були запитання але ніколи не вирішувала вам їх задати, в цей раз не стрималась, цікаво ж, чи пташка зовсім вас не боялася, та що ж було після того як ви її привели до "належного виду", вона полетіла чи ще деякий час була з вами? Доречі, мене надихає ваша любов до природи та птахів, це ж вже не перший випадок того як ви рятуєте наших маленьких друзів! Ви молодець! Продовжуйте в тому ж напрямку. І ще не можу не доповнити те, що згода з думкою Анжели, вам дійсно потрібно завести свій блог, буду вашими читачем обов'язково! Всього найкращого.

Доброго дня Мар'яна, читаючи вашу неймовірно заплюючу історію, в моїй пам'яті пробуджуються спогади дитинства, які пов'язані з нашими пернатими друзями. Моя історія майже схожа на вашу, але замість сойки у димар потрапили двоє горобців, вони також потрапили у вітальну, але ця історія закінчилася трагічно  для одного із них. Діло було в тому, що  в кімнаті був мій кіт Мурчик, який відпочивав і коли птахи влетіли у будинок, в ньому прокинувся кровожерливий хижак. І коли я зайшла у вітальню, то побачила жахливу картину, Мурчик спіймав одного з горобців і відправив його в пернатий рай. Я дуже жалію, що я не почула шум у димарі і не зайшла в кімнату хоч на пів хвилини раніше. На щастя, мені вдалося врятувати хоча б одного з горобців, спіймавши кота і відчинивши фіранку, бідна і залякана пташка вилетіла на волю. Я знаю, що ця історія є досить сумна, бо не обійшлось без жертв. Дякую, Мар'яна за ваші цікаві історії

Досить цікава статистика наведена в таблиці,як сильно різниться число кладок із року в рік.У раховуючи всі особливості пристосування очеретянок ,це й не дивно,адже погодні умови кожен рік різні.Дякуючи ,наведеній статистиці і попереднім розповідям ми можемо це припустити.

Напевно цікаво спостерігати за гніздуванням очеретянок та  інших видів птахів. Крім того, ведення статистики дуже корисна річ, як у випадку птахів так і в інших галузях.