БУДНІ НАУКОВЦЯ

(продовження)

Як відмічалось у попередній публікації вигодовування пташенят у гнізді лучної очеретянки продовжується 10-14 днів. Вік, в якому пташенята залишають гніздо, часто визначається фактором тривоги в останні дні перед вильотом. Нерідко передчасний виліт провокується хижаками, несвоєчасним кільцюванням або іншими необережними діями спостерігача.

Раніше вже згадувалось, що за умови сильно розтягнутих термінів відкладання яєць, особливо з причин наявності повторних (після загибелі кладки чи пташенят) та других кладок (після успішного вильоту пташенят з першого гнізда), період вильоту пташенят з гнізд також є досить тривалим у часі. У різні роки величина цього показника у лучної очеретянки змінювалась від 6 до 62 днів і в середньому становив 32,0+5,0 (n=88) дні.

Нами встановлено, що початок вильоту пташенят з гнізд достовірно корелює з початком відкладання яєць з досить високою позитивною кореляцією (r = 0,89+0,21), з інтервалом 28,7+0,92 (lim 27-34) днів. Друга половина розмноження, особливо його завершення, характеризується підвищеною смертністю виводків, головним чином, з причини несприятливих погодних умов. На цьому етапі річного циклу синхронність дат відкладання яєць та вильоту пташенят виражена менш яскраво, а корелятивний зв'язок між ними є помірним та недостовірним, відповідно (r = 0,54+0,38) и (r = 0,75+0,27). Найбільше число зльотків (пташенята які щойно залишили гніздо і тримаються біля нього) лучної очеретянки з’являлось у 1-й декаді липня.

Не потурбовані пташенята очеретянок залишаються у гнізді до 13–14-денного віку. Проте, за наявності небезпеки вони здатні його залишити значно раніше.

Нашими дослідженнями встановлено, що для очеретянок характерна асинхронність не лише у вилупленні пташенят в одному гнізді, але й виліт їх з нього. Зазвичай цей період не перевищував 1–1,5 діб, чи 2–2,5 – у пізніх кладках.

Старші пташенята, які залишили гніздо, провокували виліт інших. Як правило, у зльотків, які знаходились біля гнізда, голосова реакція на батьків з кормом була сильніша, ніж у тих пташенят, що ще знаходились в гнізді. Очевидно батьки надавали перевагу під час годування тим, які сильніше випрошували корм. Напевно це і слугувало основним стимулом для залишення гнізда пташенятами, які зголодніли.

Цікаво, що залишивши гніздо, молоді очеретянки ще не здатні літати, але під час виникнення небезпеки можуть дуже швидко ховатися в оточуючій рослинності. У цей період вони практично не залишають густих заростів, що робить їх досить захищеними від ворогів.

У окремих випадках, напевно злякані хижаками, зльотки очеретянок віддаляються від гнізда на досить значні відстані. Так наприклад14-денну молоду ставкову очеретянку (літати ще не вміла) піймали на відстані 60 м від гнізда, причому інша частина виводку (3 пташеняти) була неподалік від гнізда.

Тривалість знаходження зльотків в околицях гнізда в основному, але не завжди, залежала від того, у якому віці вони його залишили. Голосові сигнали, які вказували на їх перебування, можна було почути до 16-денного віку, тобто до періоду, коли молоді особини отримували здатність до підльотування (це ще не повноцінний політ). Вже у віці 17-18 днів вони могли непогано літати, незважаючи на те, що в цей період формування рульового і махового оперення ще продовжувалось.

Наприклад, мічені барвниками пташенята лучної очеретянки, які залишили гніздо у віці 13 і 14 діб, через 5 днів були виявлені на відстані 450 м. Вони непогано літали, проте уникали відкритих ділянок. Цікавий той факт, що цей виводок, який складався з 5 пташенят, вигодовував лише самець (самка могла загинути або розмножувалась повторно з іншим самцем).

Автор: Віктор Попельнюх