БУДНІ НАУКОВЦЯ

(продовження)

Вигодовування гніздових пташенят лучною очеретянкою відбувалось більш успішно, ніж насиджування, – загалом успішність цієї фази розмноження склала 77,1% з річними коливаннями від 51,5 (1991 р.) до 93,5% (1989 р.). Відповідно більш низьким був і показник відходу на стадії вигодовування. Перевищення рівня відходу яєць над рівнем загибелі пташенят досить часто спостерігається в самих різних систематичних групах птахів, проте не завжди знаходяться переконливі пояснення таким обставинам. Здавалося б, хижакам набагато легше виявити гніздо з пташенятами які своїми голосовими сигналами часто демаскують його під час отримання їжі. Крім того, частота прильотів до гнізда з кормом у більшості горобиних птахів досить висока, що також повинно привертати увагу хижаків. І тим не менше у багатьох видів птахів, як і в лучної очеретянки, гнізда з пташенятами руйнуються порівняно рідше, ніж з яйцями. Спробував пояснити це явище Р. Ріклефс (Ricklefs, 1969). За його гіпотезою пташенята можуть представляти собою здобич для меншої кількості хижаків, ніж яйця. Крім того, активність одних і тих же хижаків, їх потреби та набір здобичі, якій вони надають перевагу, вірогідно, змінюються протягом весняно-літнього періоду у зв’язку з особливостями власного періоду розмноження. Можливо, що для птахів, які гніздяться відкрито з чашоподібними гніздами, самий вразливий момент – відсутність особини яка насиджує кладку. Остання обставина небезпечна для видів у яких насиджує тільки самка, оскільки зверху більш помітні яйця, ніж пташенята.

Основним фактором зниження успішності вигодовування у лучної очеретянки у Приладожжі було хижацтво (50,7% від загального числа пташенят які загинули). Частіше гнізда руйнувались птахами (34,2%). Відхід за рахунок ссавців складав 16,5 %, але цей показник може бути заниженим. Руйнування ними гнізд (переважно кунячими – норко та горностаєм) рідко визначалось достовірно, і, напевно суттєву частину випадків загибелі від невстановлених причин (43,3%) можна віднести на рахунок хижацтва норки, чисельність якої в окремі роки на узбережжі Ладозького озера була дуже високо. Так, у 1991 році на 1 км берегової лінії були відомі 2 житла цих хижаків з виводками. Напевно саме тому  в цей рік були такі високі показники смертності на стадії висиджування (41,8%) та вигодовування пташенят (44,7%), (без урахування пташенят, що були знайдені мертвими у гнізді). Тому у цей рік успішність розмноження склала всього 29,9% і була самою низькою за всі роки досліджень. Порівняно рідко (3% від загального числа пташенят які загинули) на гніздових пташенят лучної очеретянки нападала гадюка звичайна, яка надає перевагу низько розташованим гніздам (як  і в лучної очеретянки). Одного разу мені довелось спостерігати як гадюка намагалась атакувати пташенят дрозда чорного, гніздо якого розташовувалось на висоті майже 2 метри на сосні. Але спроба виявилась не успішною, оскільки і об’єкти були дуже крупними для неї та й моя присутність злякала її.

Ще однією причиною зниження успішності вигодовування пташенят, яка майже не впливала на загальний рівень відтворення, була їх загибель від голоду (3%). Потрібно відмітити, що смертність з цієї причини відмічена лише у гніздах з пізніми термінами початку розмноження, коли найчастіше траплялись несприятливі погодні умови.

Таким чином, мінливість упливу різних факторів на загальну успішність розмноження очеретянки лучної призводить до суттєвих щорічних коливань цього показника – від 29,9 % у 1991 р. до 68,1% у 1988 році.

Автор: Віктор Попельнюх