Вітаю друзів національного природного парку з новим навчальним роком та відновленням рубрики «Записки натураліста» після літньої перерви. Думав чим розпочати!? Не став щось вигадувати, а процитую деякі свої ж думки, написані на сторінках сайту рік тому. Мої публікації під назвою «Будні науковця» присвячені повсякденній роботі людей, які пов’язали своє життя науковим дослідженням, у моєму випадку орнітології. Може виникнути запитання, а кому це цікаво та потрібно? Адже науковців не так вже й багато! В тому то й справа. Тому що нас не так багато, то, можливо комусь буде цікаво дізнатися про нас, відверто кажучи «диваків». Адже не кожен захоче, принаймні кращу половину свого молодого життя, витрачати на дослідження, живучи далеко від цивілізації, без всяких зручностей, часто готуючи їжу на багатті, ночуючи під відкритим небом чи в наметі, постійно стикаючись з небезпечними тваринами, зустрічаючи сонце, годуючи комарів та інших кровососів яких у природі так багато. Але як би там не було в цьому щось є, принаймні романтика. А що може бути краще романтики? Тільки вона. Вище написане більшою мірою адресую своїм студентам, які обрали не легку спеціальність – біолог-науковець. Тому, мої друзі, не ставлю собі за мету когось в чомусь переконувати. Єдина порада: хочете щось зробити то зробіть, а немає бажання – краще облиште, щоб потім не жалкувати. І якщо мої нотатки хоча б комусь допоможуть визначитись та ствердитись у своєму виборі – значить місія вдалась.
Упродовж останніх семи років з читачами нашого сайту на моєму прикладі ми пройшли шлях від юного натураліста школяра, студента природничого факультету – до наукового співробітника природного заповідника. Разом зі мною ви переносились у вир тих пригод та подій, які траплялись зі мною, були віртуальними науковцями та природо охоронцями. Що ж чекає надалі? Обіцяю, буде не менш бентежно та захоплююче, оскільки те про що пишу на даний момент, охоплює період до 2002 року, коли повернувся на постійне місце проживання в Україну. Повернувшись до неньки, пригод траплялося не менше, хоча й були дещо іншого плану, проте так само стосувалися довкілля.
Щоб бути послідовним, продовжу цикл публікацій про очеретянок – не яскравих, проте таких загадкових створінь, яких довелося досліджувати упродовж багатьох років на півночі їх ареалу.
Улюблена рубрика. Ваші історії завжди досить цікаві і захоплюючі, ніколи не знаєш, що буде в наступному рядочку розповіді! Ви вмієте зацікавити читача і подати історію настільки емоційно, що хочеться перечитувати її по декілька разів підряд! Ви завжди даєте змогу відчути себе трішки ближче до природи, а головке, коли ти читаєш розповідь, то відчуття наче сам це все бачиш і переживаєш!
В наш час, справжніх вчених залишилось не так багато. Тих вчених,які готові піти на все заради науки, які повністю віддані своїй роботі і готові присвятити науці усе своє життя. Звичайно, є багато людей з одним , а то і двома дипломами про вищу освіту, але справжніх вчених серед них одиниці. Люди, які живуть своїм ділом, викликають у мене захоплення, та гідні поваги, бо не кожен може, віддавти всю свою душу та всього себе в науку.Наука, взагалі,це дуже важко, оскільки вона вимагає багато часу та зусиль.
Ніколи не набридне слухати ці історії,адже кожного зачеплять ці розповіді.Завжди ставив собі таке питання:"Невже цікаво віддати життя науці і роками досліджувати певний ареал природи?".Та тепер я знаю відповідь.На вашому прикладі я зрозумів,що робити те,що тобі до вподоби-це не просто добре,це чудово.Наука завжди буде нашим капітом у цьому стрімкому потоці життя
Не можу не погодитися з тим, що зараз науковців не багато. Так, звісно, людей з дипломом вдосталь, а от справжніх науковців - ні. Людей, що віддані своїй справі на всі 100%, людей, що готові жертвувати собою та своїм життям на благо науки, катастрофічно мало. А ті хто віддає всього себе цій справі, особисто в мене викликають захоплення. Це велике щастя займатися справою яка приносить тобі задоволення
Я вважаю,що Ваші публікації,в такій дивовижній рубриці,цікаві і корисні.По доброму заздрю науковцю,який на власні очі все це бачить і відчуває шерхіт очеретянки,під відкритим небом не одна проведена ніч,розпалене багаття та смаження їжі на кострі.Робота науковця клопітка,вона потребує терпіння,уваги,вимогливості до себе.З нетерпінням і цікавістю буду чекати нової публікації в рубриці.
Нарешті маю змогу прочитати давно обіцяну рубрику. В житті існує безліч злетів і падінь, можна прожити досить просте, звичайне і спокійне життя, а можна стати - науковцем. Так, це важко, виснажливо, можливо, інколи, навіть і хочеться залишити це, але, на мою думку, - це того варте. Адже, що це за життя, коли на його фініші нічого згадати і розповісти про нього. Тому, я захоплююся такими людьми і пишаюсь тим, що маю змогу навчатись в них чомусь новому. Та й просто, хто не любить послухати пригодницькі історії, якщо вони ще й засновані на реальних подіях, то це взагалі неймовірно. Дякую за те, що ВИ - НАУКОВЦІ - Є, і любов до науки палає у ваших серцях яскравим вогнем.
Неймовірна історія життя. Велика повага до Вас, дякую за цікавість,розум та віддані роки життя. Мені здається, що інші люди не зовсім розуміють значущість науковців . Побачити унаочнення з Ваших експедицій було неперевершено. Таких відданих людей науці дуже мало . Буде цікаво спостерігати за цією рубрикою та дізнаватися нове.
Рубрика дуже цікава і як ви сказали, тут правда є своя романтика. І нехай, хтось не захоче, цитую вас: "принаймні кращу половину свого молодого життя, витрачати на дослідження, живучи далеко від цивілізації, без всяких зручностей, часто готуючи їжу на багатті, ночуючи під відкритим небом чи в наметі, постійно стикаючись з небезпечними тваринами, зустрічаючи сонце, годуючи комарів та інших кровососів яких у природі так багато. ", але, для таких людей саме і існують ваші статті та напрацювання, щоб навіть перебуваючи дома, кожний зміг прослідити той шлях, що довелось пройти вам. Це надзвичайно, а так же це безкоштовно, тому і є дивовижним.
Мені здається, що це дивовижна рубрика, де очікується багато незвичайної та цікавої інформації. А люди, точніше науковці, що витрачають своє життя на дослідження, збірку матеріалу, цікавляться наукою - гідні пошани та поваги, адже так зможе не кожен. Наука це взагалі важко, бо для неї потрібно чимало часу, нервів та інтересу до тієї чи іншої галузі.
Буде цікаво почитати про орнітологію та дізнатися досить багато, я впевнена, нової інформації.
Давно обіцяна своїм студентам рубрика! Дуже цікаво дізнатися подробиці побиту, щоденних невеликих внесків у велике діло, цікаві історії із життя тих, хто пройшов через таку не найлегшу дорогу. На мою думку, люди, що відчули на собі таку особливу "романтику" заслуговують більшої уваги та визнання. Якщо ти не пересікаєшся із ними в університеті, на роботі, якщо сам не був у такому "відлюдненні" в ім'я Науки, то і не знаєш, що це за люди і через які пригоди та випробування доводилося і доводиться їм проходити. Мало хто готовий повторити їх вчинки та пройти їх дороги, що, напевно, абсолютно нормально для сучасної соціальної людини. Але такі люди творять сучасний світ науки своїми дослідженнями та відкриттями.
