Вже відмічалось, що у ставкової очеретянки початок масового прильоту самців не завжди передував появі самок, як це характерно для інших видів очеретянок. У середньому самки прилітали на 4 дні раніше. Якщо проаналізувати дані відловів та візуальних реєстрацій індивідуально мічених особин, то можна відмітити, що формування місцевого населення у різні роки у самців займало тривалий період – від 13 (1994) до 28 днів (1987, 1989 рр.), у середньому 20 днів, тоді як у самок – від 12 (1989, 1991) до 23 днів (1994), що у середньому склало 16 днів (табл. 1).
Таблиця 1.
Терміни формування місцевого населення ставкової очеретянки за даними відловів та візуальних реєстрацій індивідуально мічених особин
За даними відловів, 73% самців та 67% самок очеретянки ставкової з’являлись на місці гніздування до кінця 1-ї декади червня. До цього часу місцеве гніздове населення можна було вважати сформованим. Його склад потім поповнювався птахами, які прилітали у більш пізні терміни, чи особинами, що переміщувались на нові місця розмноження після загибелі кладки або пташенят.
Періоди прильоту та прольоту займали досить значний проміжок часу з приблизно рівним співвідношенням пійманих птахів кожної групи. Очеретянки обох груп зазвичай починали відловлюватись у 4-й п’ятиденці травня. Максимальна інтенсивність прольоту відмічена у 6-й п’ятиденці травня, а прильоту – в 1-й п’ятиденці червня.
Відомо, що просторова ізоляція – один із шляхів, який встановлює зв'язок між видами і дозволяє уникнути міжвидової конкуренції. Цьому також може перешкоджати структура біотопів в яких мешкає той чи інший вид або агресивна їх поведінка по відношенню один до одного.
Етологічним (поведінковим) аспектам між лучною та ставковою очеретянками на територіях які вони спільно займають, європейським популяціям присвячено цілий ряд спеціальних досліджень (Springer, 1960; Jung, 1968; Catchpole, 1972, 1973; Bibby, 1978; Henry, 1979; Leisler, 1981; VanDerHut, 1986; Anselin, Meire, 1985). У північно-західній частині Росії наші дослідження є першими та унікальними у цьому сенсі.
На досліджуваній території більш чисельною була лучна очеретянка, з якою ставкова досить часто гніздилась поруч. До прильоту останньої у більшості лучних вже утворились пари, що було причиною зменшення агресивності самців. І навпаки, тільки що прибулі самці ставкової очеретянки могли проявляти крайню агресивну поведінку, тому у випадках виникнення територіальних конфліктів вони частіше отримували верх. Таке явище також відмічалось і для інших популяцій причому набагато частіше, ніж у досліджуваній популяції нами. Очевидно, що антагоністичні міжвидові взаємовідносини серед очеретянок, перш за все, бувають наслідком підвищеної концентрації декількох видів на певній території. Оскільки лучні часто займали непомірно великі за площею індивідуальні гніздові території, особливо на початковому етапі розмноження, то конфлікти, напевно, неминучі. Проте у досліджуваних нами місцевих угрупованнях A.schoenobaenus та A.scirpaceusсуттєвих проявів взаємної агресивності ми не спостерігали взагалі або вкрай рідко, що, напевно, можна пояснити територіальним розподілом. Більшість лучних очеретянок розмножувалось за межами заростей очерету або по їх периферії, тоді як ставкова займала в основному центральну частину шлейфу заростів очерету. Таким чином, навесні самці ставкової очеретянки без особливих зусиль займали території, інколи концентруючись у найбільш придатних місцях, утворюючи щільні поселення. Оскільки гніздування такими колоніями у цього виду, напевно, є характерною особливістю, то внутрішньовидова конкуренція у них навряд чи має місце.
І знову стаття про цих прекрасних пташок. Я думаю, що конкуренція може бутиспричинена не лише боротьбою за територію, але й за самку. Як показують результати дослідження, їх значно менше, аніж у чоловіків. А взагалі ці птахи дуже цікаві та незвичайні створіння та за ними можна спостерігати вічність.
Знову шматочок цікавої та корисної інформації про чудо пташок. Все більше і більше Ви своїми розповідями даєте змогу вивчити пташок. Я гадаю, що якби самці не "боролися" за самку, яких нажаль я менше ніж самців, то ці пташки точно були б одними із найспокійніших пташок.
Яскраво можна побачити те, як кожен вид займає свою особливу територію, і до речі, на мою думку, зараз, у пору всеосяжного заволодіння землями та управління ними так, як заманеться, число таких міжвидових конфліктів буде тільки збільшуватись.
Очеретянка ставкова дость гарно співає ( пропоную переглянути відео ), тому не дивно що вивчення цього виду є доволі цікавим. Хоч сама пташка не вигляд непримітна, але завдяки різновидності виду її вивчення різноманітне та об'ємне. Дость цікаво читати та дізнаватись нові факти про цю пташку.
Дослідженні цієї статті є дуже цікавим. Вважає добре, що птахи майже не конкурували між собою на данній ділянці, так як змогли розділити її між собою досить вигідно для кожного з них. Вважаю, що конкуренція могла бути не лише за територію, а й з самих самок. Я показало дослідження а статистика їх менше бело ніж самців. Птахи, які прилітали в більш пізніші терміни, з'являлися вже в той час коли населення можна було вважати сформованим, але вони також хотіли знайти собі місце на тій території. Пташки є досить цікавими та красивими, як добре, що ми можемо за ними спостерігати та вивчати їхнє життя.
Припускаю,що міжвидова конкуренція очеретянок має підґрунтя не тільки отримати сумку.Не менш важливий аспект у їх розвитку-територія,адже без належного харчування та інших умов життя цьому виду прийшлося б тяжко.Нерідко мене вражала і їх згуртованість.Вони,немов ті шестерні,доповнюють одна одну.Дуже цікаві пташки!
На мій погляд, будь-яке дослідження живого цікаве. Нехай це й маленькі, сіренькі, майже непримітні очеретянки. Проводити час на природі— це прекрасно. Будь-якому науковому дослідженню додає неповторного шарму свіже повітря, зелень, сонячне проміння. І навіть погані погодні умови, усі труднощі польового життя — холод, брак харчів, різні комахи, кропива, інші небезпеки— не в силах відбити охоту до роботи на природі. Якби я планувала зайнятися якоюсь науковою роботою і провести дослідження, то, напевно, обрала б саме якесь дослідження, що стосується безкордонного простору— виміру за межами лабораторних стін. Адже теорію і так неодмінно прийдеться писати, сидячі у кабінеті й посміхаючись екрану монітора. А у "нетрях" з'являється нова наснага, жага до відкриття незвіданого та пізнання нового, того що раніше ховалося за ширмою таємниці або ще залишилось непоміченим у сутінкових обрисах. Природа дає новий подих, одарює натхненням. Тож дослідження природи —не лише корисна наукова діяльність, що може стати надбанням суспільства й послужити майбутнім поколінням, а й джерело життєрадісності, любові до світу, енергії й розвитку себе як особистості.
Які чудові створіння ці пташки. Неймовірно, як може все бути чітко налагодженно, як часовий механізм. Шкода, що в людей все відбувається не так злагоджено. Можливо, це і є доказом того, що ми, як вид, ще далеко не досконалі і наша еволюція ще попереду?
Все як в житті, самці змагаються за самку. Якщо зважаючи на графіки, кількість самців і самок була майже однаковою, то можна було б уникнути цієї міжвидової агресії. І вважати, що очеретянки є одними зі спокійних видів, що між собою зовсім не конфліктують, але відсутність самок напевно тільки погіршила ситуацію.
Можна припустити, що міжвидова взаємна агресія очеретянок має під собою підгрунтя не тільки територіальних конфліктів, а і конкуренцію за самок. Оскільки відомо, що очеретянки двох різних видів можуть утворювати пару. А якщо взяти до уваги статистику, то очевидно, що майже кожного року самців було більше, ніж самок, а у деякі роки (1988) кількість самців перевищила у половину кількість самок.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
