На відміну від лучної очеретянки, самці ставкової ніколи не співають, сидячи на вершині якогось підвищення (дереві, кущі, стовпі, дротах тощо). Зазвичай вони вокалізують біля вершини очерету, а за сильного вітру спускаються дещо нижче. Розміри та конфігурація гніздової території часто залежить від індивідуальних особливостей господаря, термінів прильоту та топографії місцевості. Розміри територій у місці наших досліджень (n=32), варіювали від 50 до 1110 м2(з середнім показником 325 м2), що приблизно відповідало цим показникам в англійських та німецьких популяціях. Слід відмітити, що площі індивідуальних територій вимірювались нами лише до утворення пари, оскільки вже у період насиджування інтенсивність охорони знижувалась, а з появою пташенят самці взагалі переставали їх охороняти.
Якщо судити по парах, дати прильоту партнерів у яких були встановлені достовірно, то у більш ніж 80% випадках вони знаходили один одного вже у перші чотири дні після появи в даній місцевості. Інколи процес формування пари розтягувався на більш тривалий термін, що зазвичай було пов’язано з якістю території, вибраної самцем.
У Південно-Східному Приладожжі гніздування A.scirpaceusнами виявлено лише в суцільних заростях очерету (43 гнізда, 51,2%) чи на ділянках з незначними вкрапленнями лозняків (20 гнізд, 23,8%). Визначальним моментом під час вибору самцем гніздової території була наявність на ній води. Сухих, і навіть вологих місць вони уникали (на відміну від лучної очеретянки), навіть коли за характером рослинності вони були абсолютно ідентичними. Зазначу, що у 1987 році, коли розпочалось цілеспрямоване вивчення очеретянок, смуга прибережних очеретів була дуже гомогенною за складом. Процес сукцесії (заростання) розвивався дуже швидко, навіть стрімко, і вже до 1994 року серед суцільних заростей очерету виникли цілі куртини високорослих лозняків, а ширина шлейфу очерету за цей період звузилася на 20%. Тим не менше такі зміни у структурі рослинності не виявились негативними на заселення цих стацій очеретянкою ставковою, навіть навпаки вона більш охоче поселялась серед заростей лозняків з очеретом.
Зазвичай ставкові очеретянки займали ділянки по периферії стацій, яким вони надавали перевагу, що раніше підкреслював Т.Мілсон у 1982 році, назвавши це явище «краєвим ефектом». До недавнього часу було прийнято вважати, що ставкова очеретянка – мешканець виключно вологих місць, як правило заростів очерету, і лише зрідка може розмножуватись за його межами. Проте, К.Котчпол (Catchpole, 1974),аналізуючи отримані ним дані в Англії, прийшов до висновку, що цей вид, крім традиційних місць гніздування в очереті, може гніздуватись і у не типових – малині, порослі лози, щавлю кінського та іншої лучної рослинності. Так в обстеженій ним популяції лише 98 гнізд із 209 були знайдені в очереті, другі серед іншої рослинності. Приблизно таке ж відомо і для Чехії, де серед очерету виявляли від 47 до 66% гнізд.
Якщо подивитися на це явище з точки зору філогенії, морфології поведінки та загальної біології, то очевидно, що ставкова очеретянка краще адаптована до гніздування на заболочених місцях з вертикально стоячими стеблами очерету і намагається уникати зміни біотопів. Але вже у другій половині ХХ століття у цього виду спостерігається активне освоєння сухих біотопів назване О.Хілденом у 1965 році«екологічною експансією». Не виключено, що ставкова очеретянка, як і весь рід Acrocephalus, може бути нащадком «чагарникових» птахів, оскільки, наприклад, в Англії та на зимівлі в Африці вона шукає їжу в основному у сухих чагарникових заростях або часто відвідує їх.
У західноєвропейських популяціях вихід ставкової очеретянки у сухі біотопи дійсно має місце, проте для Приладожжя це абсолютно не типово. Навіть під час міграцій та розселення молодняка за межами очеретів ми відловлювали лише поодиноких особин. У Південно-Східному Приладожжі цей вид з’явився порівняно недавно і зайняв практично пусту екологічну нішу. Крім того, відомо, що біля північних меж ареалу на початкових етапах розселення різні види птахів спочатку заселяють лише типові для них біотопи. До того ж рівень чисельності ставкової очеретянки у Приладожжі відносно не високий, тому навіть біотопи, яким вона надає перевагу, далекі від максимального насичення, тому, напевно, заселення не типових біотопів для даного виду тут поки що не відбувається.
Очеретянки такі неймовірні пташки. Люди, які впершепобачать очеретянок , навряд чи можуть відрізнити їх від інших видів. Оскільки вони схожі, їх дуже важко відрізнити. Екологія постійно змінюється, і тому багатотварин та птахів мігрують, залишаючи при цьому свої звичні місця проживання.
Здавалося б, наче один вид птахів, але кожен підвид є унікальним! Всі вони є схожими між собою, але в той же час є так багато відмінностей. На мою думку відрізнити кожен підвид досить тяжко, на це здатні люди, які довгий час вивчають цих чудо птахів.
Ставкова очеретянка є непередбачуваною пташкою. Ці птахи розселені по всій Європі і в кожному куточку є різні умови для проживання очеретянки. Хтось полюбляє вологу, хтось навпаки більш сухі місця, деякі схильні до більш чагарникових місць. Як показано в статті, з роками іх "забаганки" в місці проживанні можуть змінюватися. Стаття є дуже цікавою та пізнавальною для мене. Я вважаю що ми повинні охороняти птахів та піклуватися про їхнє комфортне проживання та збереження виду (охорона боліт).
Цікава стаття. Багато неймовірних фактів про цих пташок, таємниць. Життя змінюється, та в ході еволюції все буде змінюватися ,птахи будуть опановувати нові біотопи ,можливо,через це і відбувся вихід даного виду на інші ареали . Люди ,які вперше б побачили очеретянку , не відрізнили б ії від іншого виду. Бо вони схожі ,неозброєним оком їх важко відрізнити . Через діяльність людей відбуваються зміни в природі , в результаті чого , багато тварин полишають звичні місця їх проживання.
Мені здається, що хоч видів очеретянок не так вже й багато, але відрізнити навіть декілька видів цих сіреньких, трохи схожих на горобців, пташок один від одного не так вже й легко. Не кажучи вже про те, щоб дослідити не лише зовнішні відмінності, а й особливості поведінки, життєдіяльності, розмноження, перельотів тощо. «Не зовсім сповна розуму» цікавитися життям науковців, чому ж? Цікавитись можна будь-чим, а можна просто вивчати багато різних питань навіть без відчайдушного інтересу з метою саморозвитку. Скоріше «не зовсім сповна розуму» нічим не цікавитись! Проте скажу, що іноді дійсно від усього потрібно відпочивать. Та звісно, у кожного своє бачення світу й свого місця у ньому. І безперечно, не усім до вподоби жити далеко від цивілізації, та все ж такі люди є. І не обов'язково на все життя, достатньо для початку невеличкого терміну. Враження ж будуть незабутні! До того ж деякі новітні відкриття та блискучі дослідження робляться саме поза метушнею зовнішнього світу. Тому, якщо людина вирішила щось досліджувати, хоче дійсно віддатися своїй справі, то, мені здається, що пожити без комфорту, але у тиші й на природі,— дивовижний варіант. Чому б і ні?
Ставкова очеретянка поширена майже у всій Європі,де живе з квітня по вересень-жовтень.На початку-в середині вересня відлітає на зимівлю до Африки,де селиться південніше Сахари.Щоб витримати 6 тисяч кілометрів нічного перельоту,нагромаджує жирові запаси.Для збереження виду очеретянки неодхідне впровадження пермокультурних методів сідьського господарства,охорона водно-болотних угідь,відмова від пестицидів.Очеретянка охороняється Бонською та Бернською конвенціями.
Цікава теорія про нащадків птахів чагарникового степу та заростів. Також можливе припущення, що вихід даного виду на інші ареали могли зумовити зміни кліматичних умов на певних біотопах (наприклад посуха на заплавних луках, що привело за собою до зміни рослинності, або ті ж самі сукцесії певною місцевості і як наслідок відкриття нового ареалу існування і так далі) необхідність пристосування до нових умов існування, нових джерел харчування (і пошук їжі на старих ареалах є доказом філогенії виду, або його еволюційну схожість і спорідненість із іншим видом-родичем або видом-попередником). І так як, для Приладожжя вона є не типовим видом і масового розповсюдження (на час досліджень) не набула, то можна тільки спостерігати і робити висновки - чи властиво для ставкової очеретянки виключне гніздування в зарощах і заболоченнях очерету взагалі, чи можливо її переміщення на нові ареали викликали певні чинники у свій час і призвели до адаптацій виду. Можливо також, що саме "крайовий ефект" стацій сприяв все більшому "витісненню" і "віддаленню" очеретянки ставкової до іншого біогеоценозу із свого комфортного, з поступовим формуванням у них пристосувань до нових територій.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
