БУДНІ НАУКОВЦЯ

На відміну від лучної очеретянки, самці ставкової ніколи не співають, сидячи на вершині якогось підвищення (дереві, кущі, стовпі, дротах тощо). Зазвичай вони вокалізують біля вершини очерету, а за сильного вітру спускаються дещо нижче. Розміри та конфігурація гніздової території часто залежить від індивідуальних особливостей господаря, термінів прильоту та топографії місцевості. Розміри територій у місці наших досліджень (n=32), варіювали від 50 до 1110 м²  (з середнім показником 325 м²), що приблизно відповідало цим показникам в англійських та німецьких популяціях. Слід відмітити, що площі індивідуальних територій вимірювались нами лише до утворення пари, оскільки вже у період насиджування інтенсивність охорони знижувалась, а з появою пташенят самці взагалі переставали їх охороняти.

Якщо судити по парах, дати прильоту партнерів у яких були встановлені достовірно, то у більш ніж 80% випадках вони знаходили один одного вже у перші чотири дні після появи в даній місцевості. Інколи процес формування пари розтягувався на більш тривалий термін, що зазвичай було пов’язано з якістю території, вибраної самцем.

У Південно-Східному Приладожжі гніздування A.scirpaceus нами виявлено лише в суцільних заростях очерету (43 гнізда, 51,2%) чи на ділянках з незначними вкрапленнями лозняків (20 гнізд, 23,8%). Визначальним моментом під час вибору самцем гніздової території була наявність на ній води. Сухих, і навіть вологих місць вони уникали (на відміну від лучної очеретянки), навіть коли за характером рослинності вони були абсолютно ідентичними. Зазначу, що у 1987 році, коли розпочалось цілеспрямоване вивчення очеретянок, смуга прибережних очеретів була дуже гомогенною за складом. Процес сукцесії (заростання) розвивався дуже швидко, навіть стрімко, і вже до 1994 року серед суцільних заростей очерету виникли цілі куртини високорослих лозняків, а ширина шлейфу очерету за цей період звузилася на 20%. Тим не менше такі зміни у структурі рослинності не виявились негативними на заселення цих стацій очеретянкою ставковою, навіть навпаки вона більш охоче поселялась серед заростей лозняків з очеретом.

Зазвичай ставкові очеретянки займали ділянки по периферії стацій, яким вони надавали перевагу, що раніше підкреслював Т.Мілсон у 1982 році, назвавши це явище «краєвим ефектом». До недавнього часу було прийнято вважати, що ставкова очеретянка – мешканець виключно вологих місць, як правило заростів очерету, і лише зрідка може розмножуватись за його межами. Проте, К.Котчпол (Catchpole, 1974), аналізуючи отримані ним дані в Англії, прийшов до висновку, що цей вид, крім традиційних місць гніздування в очереті, може гніздуватись і у не типових – малині, порослі лози, щавлю кінського та іншої лучної рослинності. Так в обстеженій ним популяції лише 98 гнізд із 209 були знайдені в очереті, другі серед іншої рослинності. Приблизно таке ж відомо і для Чехії, де серед очерету виявляли від 47 до 66% гнізд.

Якщо подивитися на це явище з точки зору філогенії, морфології поведінки та загальної біології, то очевидно, що ставкова очеретянка краще адаптована до гніздування на заболочених місцях з вертикально стоячими стеблами очерету і намагається уникати зміни біотопів. Але вже у другій половині ХХ століття у цього виду спостерігається активне освоєння сухих біотопів назване О.Хілденом у 1965 році «екологічною експансією». Не виключено, що ставкова очеретянка, як і весь рід Acrocephalus, може бути нащадком «чагарникових» птахів, оскільки, наприклад, в Англії та на зимівлі в Африці вона шукає їжу в основному у сухих чагарникових заростях або часто відвідує їх.

У західноєвропейських популяціях вихід ставкової очеретянки у сухі біотопи дійсно має місце, проте для Приладожжя це абсолютно не типово. Навіть під час міграцій та розселення молодняка за межами очеретів ми відловлювали лише поодиноких особин. У Південно-Східному Приладожжі цей вид з’явився порівняно недавно і зайняв практично пусту екологічну нішу. Крім того, відомо, що біля північних меж ареалу на початкових етапах розселення різні види птахів спочатку заселяють лише типові для них біотопи. До того ж рівень чисельності ставкової очеретянки у Приладожжі відносно не високий, тому навіть біотопи, яким вона надає перевагу, далекі від максимального насичення, тому, напевно, заселення не типових біотопів для даного виду тут поки що не відбувається.

Автор: Віктор Попельнюх