БУДНІ НАУКОВЦЯ
Вітаю на сайті «старих» поціновувачів НПП «Нижньосульського», та тих, хто вперше його відвідав. Я продовжуватиму спілкування з вами після літньої перерви у рубриці «Записки натураліста», яка започаткована декілька років тому. Хто зайшов на сайт вперше, для того можливо буде цікавим, « а про що йшла мова раніше!». З самої назви рубрики видно, що автор ділиться цікавими історіями, які траплялись з ним упродовж більш ніж 35 річного спілкування з природою, тваринним світом, науковими дослідженнями, що проводились в карельській тайзі. На сайті можна знайти навіть пригодницькі сюжети, зокрема стосовно того, як мені довелось відбиватись від ведмедя велосипедом, у прямому сенсі. Кого заінтригувало, перечитайте сторінки нашого сайту, там ви знайдете дуже багато корисної інформації про парк, його роботу тощо.
Тож розпочинаємо. У цій публікації я продовжу розповідь про очеретянку садову. У попередній публікації, яку можна знайти від 03 червня 2021 р., ми познайомились з динамікою прильоту цього виду на місця розмноження (нагадаю – це фактично північна межа ареалу цієї очеретянки).
Зараз ми познайомимось з біотопічним розподілом даного виду. Слід відмітити, що серед очеретянок роду Acrocephalus садова найменше спеціалізована у виборі біотопів для гніздування, що простежується по всьому ареалу виду. Наприклад у Фінляндії вона гніздиться на луках (краї полів, доріг, узбереж), у молодому рідколіссі листяних лісів, у яблуневих садах, у парках з густим підліском та заростях очерету по берегах водойм. У середній смузі Росії очеретянка садова частіше за все селиться біля водойм у прибережних лозняках, у густих чагарниках, малинниках, садах и парках з густою високою поростю. У Північно-Західній Росії вона охоче селиться в кущах біля заростаючих ставків, старих парках, садах та кладовищах. Її гніздування в цьому регіоні в антропогенних ландшафтах досить типове, а розмноження поруч з житлом людини – досить типове явище.
В Карелії вона населяє різноманітні напіввідкриті біотопи в антропогенному ландшафті, заростаючі вирубки та садово-паркові насадження. Крім того, цей вид нерідко селиться вздовж доріг, в сильно розріджених листяних лісах з густим травостоєм, на занедбаних с/г угіддях тощо.
В районі наших досліджень («Нижньосвірський» природний заповідник, південь Карелії) очеретянка садова переважно поселялась на заростаючих кущами луках, малині, кропиві тощо. Інколи її знаходили в розрідженому листяному лісі вздовж стежок та на сухих ділянках прибережної смуги Ладозького озера по периферії очеретяно-лознякових заростей.
Розподіл гніздових територій та їх розміри часто залежали від щільності гніздового населення як самих очеретянок садових, так і близького до неї виду – чагарникової очеретянки, місця мешкання яких практично співпадали. Оскільки самці садової A.dumetorum прилітали дещо раніше чагарникової A.palustris, то вони займали найбільш оптимальні ділянки, але в подальшому, після прильоту основної маси чагарникової, відбувався перерозподіл гніздових територій. Особливо це відображалось на самцях, які до цього часу не встигли утворити пару. Змінювались не тільки розміри та конфігурація територій, але в окремих випадках вони витіснялись з зайнятої території. Чим вища була щільність населення очеретянок, тим частіше траплялись такі випадки. Напевно визначальним фактором в таких ситуаціях були розміри чагарникової очеретянки, яка за морфо-метричними показниками переважає садову, до того ж вона більш агресивна. Проте у роки з низькою та середньою щільністю гніздування ці види досить мирно існували, причому їх гнізда не рідко розміщувались на відстані 10-15 м. Самці очеретянки садової надавали перевагу ділянкам з кущами, тоді як чагарникової, навпаки – відкритим біотопам. Дивно, чому її тоді така видова назва? Хоча російської вона – болотна, хоча й в болотах вона не селиться! Чудасія та й годі!.
Автор: Віктор Попельнюх
|
