БУДНІ НАУКОВЦЯ

Продовжуємо вивчати біологію очеретянки садової. Нагадую, що у попередній публікації ми розглянули все, що стосується будівництва гнізда. Зараз розглянемо питання щодо насиджування кладки та вигодовування пташенят. Тож постійний обігрів яєць розпочинається з відкладанням передостаннього яйця. На цьому етапі, поведінка очеретянок дещо змінюється. Зокрема самці фактично перестають співати, і відновлюють вокалізацію епізодично лише під час появи біля гнізда сторонніх птахів чи об’єктів, які можуть бути потенційною небезпекою. Було помітно, що тембр, темп виконання пісні, її тривалість та набір використовуваних звукових сигналів значно відрізняються від типової шлюбної пісні. Тому вона більше відіграє попереджувально-демонстраційну функцію.

Кладку насиджують самець і самка, але у кожній конкретній парі доля участі партнерів в насиджуванні різна. Нормальні кладки інкубуються 12-14 діб. Вилуплення пташенят зазвичай розтягується на декілька діб. Причина полягає в тому, що щільне насиджування кладки розпочинається ще до її повного завершення. Нам вдалося зафіксувати один випадок, коли пара насиджувала кладку з незаплідненими яйцями упродовж 23 діб, після чого вона зникла. І такі випадки виявляються науковцями не рідко. Зокрема, у гнізді англійських чагарникових очеретянок насиджування тривало 25 діб.

Партнери, які були вільні від насиджування, не обмежувались перебуванням на своїй гніздовій території, особливо самці, яких можна було помітити завдяки індивідуальному міченню на відстані до 200 м від гнізда. Причому самки більш консервативні і не віддаляються від гнізда так далеко.

Відомо, що в очеретянок (не лише садових) сильно розвинений інстинкт взаємодопомоги за умови виникнення небезпеки біля гнізда. Завжди на хвилювання однієї з пар злітаються і другі очеретянки, причому не лише сусіди, але й з більш віддалених територій. За цією ознакою нам неодноразово доводилось виявляти біля гнізд гадюк, які часто з’їдали пташенят.  Якщо у період насиджування все ще зберігалась певна агресивність чи обережність самців у відношенні до інших очеретянок, то після появи пташенят вона повністю зникає. Межі гніздових територій перестають існувати, і ввесь простір рівномірно використовується птахами для пошуку корму.

Відстань, на яку батьки літають за кормом, багато в чому залежить від оточуючої рослинності. За нашими спостереженнями очеретянки садові частіше відвідують високі, густі зарості малини та іван-чаю, а також високорослі лозняки. Максимальна відстань польотів не перевищує 50-60 м, а пари, гнізда яких розміщені в субоптимальних умовах не рідко літають за кормом за 80-100 м. Навіть якщо один із батьків і гине, у пташенят завжди є шанс вижити.

В очеретянок (не лише садових) пташенята ростуть надзвичайно швидко, і можуть навіть залишати гнізда у віці 9 днів (фактично не маючи можливості ще літати). Зазвичай так трапляється, якщо до гнізда наближається хижак. Після цього пташенята в гніздо вже не повертаються і батьки їх догодовують дистанційно від нього. Проте, це підвищує загальну смертність пташенят від переохолодження, оскільки вночі часто трапляється зниження температури навколишнього середовища.

Автор: Віктор Попельнюх