Кінець квітня - початок травня — час, коли можна спостерігати запеклі бої чудернацьких жуків-кравчиків. Мають вони велику голову, за що й одержали прізвисько — головачі. До того ж у самців під щелепами є довгі відростки, які нагадують ікла. Їх жуки використовують у шлюбній грі та для залякування суперників. Не зайвими виявляються ці відростки й у бійках жуків. Крил у кравчиків немає, отже жуки не літають, а пішки долають значні відстані — їм вірно слугують міцні, доволі довгі ноги з шипами.

Живуть кравчики на півдні лісостепу та в степу. На відміну від своїх родичів, гнойовиків, живляться не екскрементами, а травою. В дикій природі вони, первинні консументи, є важливими переробниками рослинної біомаси, та потрапивши на ділянки, суміжні з виноградником, полем сільськогосподарських культур, особливо кукурудзи та соняшника, городами, стають небажаними сусідами, які можуть звести нанівець зусилля людини, бо для своїх личинок заготовляють досить таки значний об’єм зелені. Займаються заготівлею і самичка і самець. Зеленню вони наповнюють бокові камери в нірці, куди потім самичка відкладає яйця, й нірка закопується. Після цього частина жуків відмирає, а частина лишається в нірках і діапаузує до наступної весни. В закритих нірках зелена маса бродить, в результаті чого виходить своєрідний силос. Ним і живляться личинки кравчика.

Живуть кравчики колоніями, іноді досить великими. Риють у землі великі, як на невеликих тваринок, нірки. Непорозуміння між жуками відбуваються саме через підземне житло. Самотні самці в пошуках незайнятої нірки вештаються по колонії, зазираючи в округлі входи чужих домівок. Проте більшість із осель виявляються зайнятими, й на непроханого зайду чекає зовсім не теплий прийом. Тоді й зчиняються бійки. Переможцем, зазвичай, стає хазяїн, а нападнику доводиться йти геть.

З.Л. Берест

канд. біол. наук