Четвер, 18.07.2024, 07:33Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 632

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Календар

«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів

Друзі сайту

Головна » 2019 » Січень » 18 » Звичайна незвичайна майка
07:38
Звичайна незвичайна майка

Є жуки, що їх називають майки чи олійниці (родина Meloidae). Розповсюджені вони здебільшого у Африці та Азії, але й у нас є представники незвичайної родини. Все у них дивне: і покрови тіла м’які, і голова з шийною перетяжкою, їхні личинки ведуть напівпаразитичний спосіб життя у гніздах поодиноких та суспільних перетинчастокрилих, тобто бджіл, джмелів, мурашок. Та й цього замало! Вони мають ще й гіперметаморфоз - ускладнений цикл розвитку. На «колінних суглобах» у жуків цієї родини виступають краплі, схожі на олію, тому вони й одержали назву – олійниці. Згодом люди довідалися, що у їх гемолімфі («кров» комах) є отруйна речовина, яку назвали кантаридін. Вона надає жукам неприємного запаху та смаку, а на шкірі людини викликає справжній опік, навіть із водянистими пухирями. Отруйні жуки не бояться майже нікого, то ж і повзають повільно та де їм заманеться, і на квітках чи траві сидять відкрито.

Майки (рід Meloë L.) - це досить великі (до 4 см), безкрилі жуки, яких можна зустріти на полях, луках, галявинах лісів. Вони настільки не схожі на звичних нам жуків, що німці називають їх майськими черв’яками. Та й я, коли багато років тому вперше побачила цього жука край поля, була настільки здивована його незвичним виглядом, що зупинилась і довго роздивлялась, пригадуючи: хто ж це такий? Адже читати про жука-майку в книжці – одне, а побачити на власні очі – зовсім, погодьтесь, інше. Тож сунуло повз мене щось велике, темно-синє, зовсім не звертаючи увагу на мої ноги. Повзають ці незграбні жуки серед розрідженої трави та на поверхні ґрунту, об’їдають ніжні частини рослин.

Отже, наші жуки-майки здебільшого чорного або темно-синього чи фіолетового кольору, але є й більш яскраво забарвлені. Їхня голова велика та чотирикутна, а передньоспинка маленька. Впадають у очі короткі надкрила, які в основі ледь заходять одне на друге, а з під них виступає товсте черевце. Особливо велике воно у самок, тому що вкрай наповнене яйцями, яких буває до кількох тисяч! Звичайно, за такої кількості яйця у майок дуже дрібні. Виходять із них крихітні личинки, завдовжки всього біля 1 мм, та попри це мають вони окрему назву – триангуліни. Справа в тому, що описані личинки були як окремий ряд комах! Тіло у триангуліна вузьке, голова велика, з добре розвинутими щелепами. Мають вони і сильні ноги, озброєні трьома кігтиками. А на кінці у личинки довгі хвостові нитки.

Триангулін дуже швидко бігає, адже йому потрібно встигнути залізти на квітку, а потім чекати… чекати… чекати…, аж поки сюди не завітає якась комаха. Тоді він міцно чіпляється до волосків на її тілі і здійснює повітряну подорож. Звичайно, багато маленьких триангулінів гине, бо ж деякі не встигають дочекатися комаху, а інші вхоплюють волоски на тілі не тієї комахи, що їм потрібна. Але ті, які причепилися до самиці бджоли, заносяться хазяями у вулик, або в нірку. Тут триангулін відчіпляється і потрапляє в комірку, а далі веде себе як справжній яничар: з’їдає яйце господині, що плаває на поверхні меду. Вже після того триангулін змінює свою зовнішність - линяє і перетворюється на товсту білу личинку з короткими ногами та широкими, схожими на ложки, щелепами. Бо ж цьому розбійнику та ненажері так хочеться меду! А якщо мед, то, звичайно, ложкою! Коли увесь мед з’їдений, личинка знову линяє та перетворюється на «несправжню» лялечку, і вже тільки після наступного линяння з’являється товста, безнога личинка, яка не живлячись (бо ж увесь мед вже з’їла!) заляльковується. Такий складний цикл розвитку і називається «гіперметаморфоз». За той час, коли личинка їла даровий мед, вона настільки виросла у порівнянні з крихітним триангуліном, що з повною відповідальністю можна сказати: живлення медом робить дива!

На території НПП “Нижньосульський” була сфотографована звичайна чи чорна майка – Meloë proscarabaeus L. (фото автора).

З.Л. Берест, канд. біол. наук,

ентомолог НПП “Нижньосульський”

Переглядів: 1132 | Додав: ksysha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 8
8 alkabilyk737  
Мені неодноразово доводилось бачити цього, на перший погляд, звичайного жучка. Але я ні разу не задумувалася над тим, що він може містити ортуйну речовину. Цей факт, ще раз наголошує на тому, що наш світ надзвичайно захоплюючий і потребує вивчення.

7 gmary598  
МЕЛЕОЗ — інвазійна хвороба, дуже короткочасна, проявляється в підвищеному збудженні й занепокоєнні бджіл, а потім їхній загибелі. Інвазування літних бджіл напередодні головного медозбору завдає величезних втрат пасічницьким господарствам.
Збудник хвороби — личинки майки строкатої і звичайної.
Самка звичайної майки відкладає яйця на місцях, що добре пропікаються сонцем, у сухому й пухкому ґрунті. З яєць виходять невеликі шестиногі личинки. Личинки селяться на різних квітах і чекають будь-яку комаху, до якої швидко прикріплюються й потім потрапляють у гніздо цієї комахи, де ведуть паразитичний спосіб життя.
В основному личинки майки розвиваються на одиночних бджолах, але іноді нападають також на медоносних бджіл, викликаючи в них сильне занепокоєння. У бджолиній сім'ї личинки не знаходять підходящих умов для подальшого свого розвитку.

6 doroshenkoevgenia  
У тілі майок, особливо в гемолімфі, яка виконує у комах функцію крові, знаходиться отруйна речовина кантаридин. У разі небезпеки жук виділяє крапельки гемолімфи через отвори на ногах: отрута повідомляє жукам неприємний запах і неприємний смак. При попаданні отрути на шкіру людини утворюються дерматити, виникають великі пухирі. Наявність ран і подряпин сприяє посиленню дії отрути. Попадання отрути всередину загрожує важкими наслідками - може спостерігатися розлад дихальної та серцевої діяльності, а також дискомфортне сечовипускання.

5 maxsemenko25  
У науковій розвідці З. Берест досить скрупульозно продемонстровано таке складне явище як "гіперметаморфоз" на прикладі усіх життєвих циклів жука "чорна майка". Науковець подала й важливу інформацію про небезпечні наслідки, які може завдати ця комаха людині.

4 rozenmarm  
Так склалось, що мені противні комахи, не всі звісно, але значна частина, а після цієї статті до значної частини додався ще один екземпляр. Не можу точно сказати бачила я її чи ні, але вже якось не по собі, знаючи що вона ще й отруйна...  Якщо все ж побачу буду вже знати дещо з її характеристики

3 potapovaasya1810  
Часто зустрічала цього непримітного на вигляд жука, що в основному приносив лише шкоду, адже пошкоджував культурні рослини. Дякуючи цій статті, дізналася про назву комахи та про її отруйні властивості і тепер буду обережнішою при наступній зустрічі. Дуже цікаво, чи має ця комаха певні корисні властивості?

2 uriypyschyta  
Мені довилось колись бачити цього жука. Дійсно,вигляд не дуже, але я так мало про нього знала. І тепер буду знати хоч чому не можна його чіпати.

1 aulko99  
Ніколи не бачила такого жука! Майок не назвеш граційними або гарними. Зовнішність жука на мою думку не приваблива. Дійсно, коли їм загрожує небезпека, вони виділяють масляну рідину, яка неприємо пахне. Цікаво майки починаються з`являтись в перших числях травня(мая)? Дуже схожі назви))))

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024 | Конструктор сайтів - uCoz