Проблема переносу збудників певних видів захворювань тваринами, надзвичайно актуальна і потребує всілякого вивчення з метою запобігання ймовірних епідемій, спалахи яких тією чи іншою мірою пов’язані із зоонозними, природно-опосередкованими вірусними чи бактеріальними інфекціям. Прикладами зоонозних хвороб є сказ, малярія, лихоманка Західного Нілу, африканська чума свиней, лихоманка долини Ріфт, губчаста енцефалопатія, бруцельоз, паратуберкульоз. Деякі з таких захворювань є новими, неописаними та не мають засобів профілактики, зокрема Хендра- та Нипай-лихоманки, атипова пневмонія, високопатогенний грип домашньої птиці, ньюкаслська хвороба, нещодавно описана хвороба Шмалленберга [1, 2].

Особливе місце серед представників дикої фауни, як потенційного носія та розповсюджувача збудників інфекційних хвороб, займають птахи. В еволюційному плані вони є одним із найдавніших резервуарів збудників вірусних, бактеріальних, грибкових та паразитарних хвороб. Диким птахам належить особлива роль у формуванні сучасних ареалів інфекційних хвороб людини, тварин і домашньої птиці. На відміну від інших наземних хребетних, віруси, бактерії та паразити птахів можуть дуже швидко поширюватись на великі відстані за короткий проміжок часу, що пов’язано з особливостями біології та екології представників орнітофауни: здатністю до польоту та трансконтинентальними міграціями, надзвичайною мобільністю, практично космополітичним розповсюдженням, великим різноманіттям видів (сьогодні їх нараховується близько 8600) та величезною чисельністю (приблизно 100 мільярдів особин), [3]. Із світової орнітофауни, в Україні відмічено 416 видів, із яких 265 регулярно гніздяться [4], інші трапляються під час міграцій, кочівель чи інвазій.

Загальновідомо, що птахи є складовою ланкою ланцюга розповсюдження збудників інфекційних захворювань, які хазяїнують на членистоногих, зокрема кліщах та комарах. Тому вони відіграють суттєву роль у збереженні арбовірусів між сезонами та приймають участь у їх трансконтинентальних перенесеннях.

 (продовження буде)

Список використаних джерел

1. Аллахвердиев И. И. О некоторых живых источниках и факторах передачи туберкулеза / И. И. Аллахвердиев // Диагностика, лечение, профилактика заболеваний с.-х. животных. – Ставрополь, 1988. – С. 27-31.

2. Бакулов И. А. Инфекционные болезни диких животных списка А, В, С в странах мира (2000-2002 гг.) / И. А. Бакулов, В. М. Котляров // Болезни диких животных: Материалы междунар. науч-практ. конф., 28-30 сент. 2004 г. – ГНУ ВНИИВВиМ СОССЕЛЬХОЗАКАДЕМИИ. – Покров, 2004. – С. 4-12.

3. Музика Д. В. Дикі птахи, як один з головних факторів розповсюдження збудників інфекцій птиці, тварин і людей / Д. В. Музика, Б. Т. Стегній // Ветеринарна медицина. – 2012. – № 96. – С. 222-224.

4. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. – К., 2002. – 416 с.

Віктор Попельнюх (фахівець відділу екологічної освіти)