СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ
Шановні друзі національного природного парку «Нижньосульський»! Як ми і обіцяли, відділ екологічної освіти продовжує рубрику «Сторінка для юних натуралістів», яку вестиме фахівець відділу, кандидат біологічних наук Віктор Попельнюх. Сподіваємось, що його життєвий досвід, у плані становлення натуралістом, стане в пригоді тим, хто захоче професійно пов’язати своє майбутнє з природничими науками, охороною довкілля, чи, по крайній мірі, буде бережно відноситись до оточуючого світу. Надаємо йому слово.
Вітаю пошановувачів національного природного парку «Нижньосульський», відвідувачів сайту! Не дивлячись на те, що наша аудиторія ще не така масова, все ж сподіваюсь, що її кількість невпинно зростатиме. Бажаю читачам завжди знаходити щось корисне для себе. Тих, хто вперше зайшов на нашу сторінку і захоче прослідкувати хронологію шкільних років, прошу переглянути цю рубрику спочатку – з вересня минулого року. В цьому циклі публікацій буде відображено моє студентське життя, вірніше цікаві моменти спілкування з природою в цей період. Отож розпочинаємо …
Ось і закінчились щасливі шкільні роки! З деяким сумом усвідомлював те, що доведеться розлучатися з так близькими серцю заплавними луками мого дитинства, де відбувалося все вперше – перші знайомства з природою, перші цікаві орнітологічні знахідки, перші спроби оволодіння методиками польових досліджень, і, нарешті, перші думки про своє майбутнє, яке, безумовно, пов’язував з біологією. Про те, що стану біологом – сумнівів не було. Не сумнівались і близькі та рідні. Адже мій «кабінет», на який я перетворив кладову, був справжнім «дослідницьким центром», де всі стіни були обвішані світлинами тварин, у банках жили мурашки, на стінах висіли колекції метеликів з гусеницями, яких я самотужки навчився препарувати та висушувати у власноруч придуманий спосіб, навіть певний час справжнісінька чорна гадюка жила. У своїй «лабораторії» я проводив чи не весь свій вільний час. Тут відбувалися не лише практичні втілення моїх різносторонніх уподобань, але й віртуальні подорожі в далекі мандрівки після прочитання відповідних книг. Навчаючись у старших класах Котелевської середньої школи №1, доля мене звела з кореспондентом місцевої районної газети, краєзнавцем Василем Костюком, який в ній вів сторінку «Природа і ми». Наше знайомство не зовсім було випадковим. Про мене від дізнався в абонементському відділі районної бібліотеки, де я був постійним читачем. Тоді він збирав матеріал для публікації про людей, які цікавляться природою. Наше знайомство переросло у співпрацю. Саме з його легкої подачі відбулися перші мої спроби пера. Звісно ж публікації були про природу, переважно про птахів.
Після закінчення десятирічки доля мене привела до Полтавського педагогічного інституту на природничий факультет, де пройшли п’ять незабутніх років мого життя. Разом з документами для вступу, я привіз вирізки з газет зі своїми публікаціями, чим сильно здивував приймальну комісію …
Фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.
|
