СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

Ніколи не думав, що після закінчення першого курсу зроблю спробу  залишити навчання в педагогічному інституті, оскільки більшість предметів, які ми вивчали протягом року, були дуже віддаленими від біології, зокрема: «Історія комуністичної партії», «Науковий комунізм», «Марксизм-ленінізм» і ще цілий ряд дисциплін політичної, і не тільки, спрямованості, що було завжди відразою для мене. Навіть у комсомол мене «затягнули» в старших класах, без належності до якого вступ до вузу був не можливий. То були такі часи.  Тому, враховуючи свій юнацький максималізм, відповідно до якого мені хотілося вивчати лише природничі дисципліни, і переважно зоологію, власне за чим й поступав на факультет!, я звернувся з цим питанням до декана – Андрія Потаповича Каришина. Моєму візиту він був сильно здивований, але не тому, що повз його кабінету лишній раз студенти намагалися не проходити просто так (бо можна було «нарватись»), а тому, що ніколи до нього з такого приводу не звертались. Мені здалося, що він навіть в якомусь ступорі опинився. Безумовно переконував, щось говорив, але я наполягав, що це не моє. Як компроміс він пообіцяв звернутися до керівництва Харківського університету з проханням перевести мене на навчання в їхній навчальний заклад. Я погодився. Пройшов час, звісно ж місця для мене не знайшлось, тому я продовжив навчання в Полтаві. Тим паче я вже знав, що на другому курсі будемо вивчати зоологію хребетних тварин, після чого проходитемо польову практику в «Лучках». Ця обставина остаточно мене заспокоїла, і більше до цього питання ми не повертались.

Другий курс навчання виявився для мене чи не найкращим періодом студентського життя. Вже здана сесія, по-переду 40 днів польової практики, яку  чекав з таким нетерпінням. Врешті-решт настала та мить, коли ми опинилися на стаціонарі. Умови проживання були «спартанськими» – армійські намети зі скрипучими «панцирними» ліжками. Все було б нічого, коли б не одна обставина, яка залишила незабутні спогади до цього часу, а саме  – перша ніч.  Справа в тім, що перед поїздкою на практику ми з одногрупниками домовились  поголити голови. Піти на такий крок було не просто, тому, що, наприклад, у ті роки у мене була зачіска «аля Анжела Девіс» – копиця кучерів на голові. Звісно ж лисим приїхав лише я. В попередній публікації я писав, що стаціонар «Лучки» розташований у пониззі Ворскли, тобто в місці де багато води. А біля води багато кого? Вірно – комарів. Саме комарі влаштували мені незабутню ніч, які крім того що постійно дзижчали, ще й постійно гризли мою поголену голову, яка до ранку була сильно розшкрябаною та підпухлою. Тому, деякі мої друзі, із-за солідарності, також поголились, але лише за допомогою ножиць. Тому, на їх фоні, не зважаючи на підпухлість, я виглядав не так жалюгідно.

Практика з ботаніки мене вразила лише подорожами в околицях стаціонару (де я міг спостерігати за птахами), та висушуванням рослин за допомогою праски (ця методика під час дощів, які були частими гостями в той період, здорово нам допомагала). Ну і латинь, якою потрібно було знати 100 рослин з гербарію.

 Безумовно, найбільше запам’яталася зоологічна практика. Звісно ж я вибрав водну тематику, тому досліджував водних та біляводних хребетних тварин. Зрозуміло, що основний акцент був зроблений на користь птахів. Тим паче, що на той час вже була визначена тема курсової роботи: «Орнітофауна пониззя р. Ворскла», яка мала стати й дипломним проектом.

Фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.